Page 9 - 4582

3.4 Вступ

У вступі обґрунтовують актуальність і раціональність проекту відповідно до
інтересів народного господарства та з урахуванням розвитку базового
підприємства. Тут же висвітлюють задачі проекту і шляхи їх розв’язання, а також їх
новизну. Обсяг вступу – до 1 сторінки.

3.5 Опис призначення та конструкції деталі

В розділі необхідно вказати, до якого класу і типу відноситься дана деталь за
конструкторсько-технологічними ознаками.
В даний час широко застосовують класифікацію, розроблену Ф. С.
Дем’янюком, згідно з якою всі деталі діляться на сім класів, залежно від
конструктивної форми й спільності технологічних процесів їх виготовлення. Це
корпусні деталі, круглі стержні, порожнисті циліндри, диски, некруглі стержні,
невеликі деталі складної форми, кріпильні деталі.
Існують якісний і кількісний методи оцінки технологічності. Останній
передбачає розрахунок таких показників технологічності деталі, як коефіцієнт
точності обробки, коефіцієнт шорсткості та коефіцієнт уніфікації.
Кількісна оцінка технологічності конструкції відповідно до ГОСТ 14.205-83
може бути виконана за умови внесення змін в конструкцію деталі після аналізу
технологічності. При цьому може бути проведена порівнювальна оцінка за
показниками технологічності до і після внесення змін у конструкції деталі.
У курсовому проекті допускається вказати можливі зміни в конструкції деталі,
які підвищили б відповідно кількісні показники технологічності виготовлення
деталі.
При застосуванні якісного методу аналіз технологічності рекомендовано
проводити в такій послідовності, починаючи з технологічності заготовки.
В аналізі точності конструкції деталі щодо заготівельного стану її
виготовлення потрібно дати:
- порівняльну оцінку здатності матеріалу перероблятися тими чи іншими
способами отримання заготовок – ливарними, тиском, зварюванням;
- оцінку геометричної, якісної та технологічної складності виготовлення
заготовки.
Для оцінки технологічності матеріалу можна користуватися прийнятою
класифікацією матеріалів - їх поділом на групи за складністю переробки різними
способами.
Ливарні матеріали поділяються на три групи (ГОСТ 26645-85, [16], с.585):
- кольорові метали і сплави з температурою плавлення до 700 °С (ці метали
мають найкращі ливарні властивості);
- кольорові метали і сплави з температурою плавлення понад 700 °С і сірі
чавуни (добрі ливарні властивості);
- сталі леговані, високоміцні та ковкі чавуни (задовільні ливарні
властивості).
Деформівні сталі за здатністю до переробки тиском поділяються на три групи
залежно від вмісту вуглецю й легуючих елементів: МІ до 0,35 % і до 2 %, М2 –
0,35...0,65 % і 2...5 %, МЗ – понад 0,65 %) і понад 5 % відповідно (ГОСТ 7505-89,
[20], с. 111). Здатність до переробки під тиском у цьому ряді найкраща в сталях МІ і
найгірша в сталях МЗ.
Сталі за здатністю утворювати надійні й економічні з’єднання зварюванням
поділяються на п’ять груп залежно від вмісту в них вуглецю й легуючих елементів.

7