Page 92 - 4570
P. 92

91


                  Означення 2.58. Нечіткий предикат P(x 1, x 2, …, x k) або, більш строго, k-
            місний  нечіткий  предикат,  формально  визначається  як  деяке  відображення  з
            декартового  добутку  універсумів  Х 1,  Х 2,  ...,  Х k  у  деяку  цілком  упорядковану
            множину значень істинності, зокрема в інтервал [0, 1], тобто Р: Х 1   Х 2  ... 
            Х k   [0, 1].
                  За  аналогією  зі  звичайними  (чіткими)  предикатами  змінні  x 1,  x 2,  ...,  x k
            називаються  предметними  змінними  нечіткого  предиката  P(x 1,  x 2,  …,  x k),  а
            декартовий добуток універсумів Х 1  Х 2  ...  Х k   його предметною областю.
                  Нечітке  узагальнення  логіки  предикатів  першого  порядку,  так  само  як  і
            відповідні  їй  нечіткі  числення,  не  знайшли  широкого  застосування  під  час
            вирішення  прикладних  завдань.  Найбільш  конструктивним  напрямком  у
            нечіткій  логіці  залишається  використання  нечітких  висловлювань  у  формі
            означення лінгвістичних змінних. У цьому разі нечіткі висловлювання можуть
            комбінуватися за допомогою нечітких  логічних операцій або зв'язок, щось на
            зразок операцій над нечіткими множинами.

                  3. Правило нечіткого логічного висновку

                  Основним правилом висновку в класичній логіці є правило modus ponens,
            згідно з яким ми можемо робити висновки про істинність висловлювання В за
            істинністю  висловлювання  А  та  імплікацією  А     В.  Це  правило  виводить
            висновок «B є істинне», якщо відомо, що «A є істинне» і існує правило «Якщо
            A,  то  B»  (A  і  B  –  чіткі  логічні  твердження).  Нижче  ми  наведемо  спосіб
            формалізації наближених міркувань, що базується на поняттях та операціях  у
            нечіткій логіці.
                  Поняття  нечіткого  висновку  займає  центральне  місце  в  нечіткій  логіці  й
            теорії  нечіткого  управління.  Цей  процес  містить  у  собі  всі  основні  концепції
            теорії  множин:  функції  належності,  лінгвістичні  змінні,  методи  нечіткої
            імплікації  і  т.  д.  Розроблення  й  застосування  систем  нечіткого  висновку
            передбачає  ряд  етапів  (рис.  2.7),  реалізація  яких  виконується  на  основі
            положень нечіткої логіки, що розглянуті вище.




















                            Рисунок 2.7 – Система нечіткого логічного висновку

                  Алгоритми  нечіткого  висновку  розрізняються  головним  чином  видом
            використовуваних          правил,     логічних       операцій      і   різновидом       методу
   87   88   89   90   91   92   93   94   95