Page 14 - 4568
P. 14

Запитання для самоперевірки
            1. Які  історичні  джерела  містять  відомості  про  територію  сучасної  України  та  її
            мешканців?
            2. Назвіть  найбільш  відомих  мандрівників-іноземців,  що  подорожували  Україною  в  різні
            часи.
            3. Охарактеризуйте розвиток туристичної інфраструктури на українських землях в епоху
            Нового часу.
            4. Які  чинники  сприяли  розвитку  готельної  справи  в  другій  половині  XIX –  на  початку
             XX ст.?

                                  Тема № 5. Розвиток туризму в Україні в епоху СРСР

                 Після закінчення Першої світової війни значно змінилась політична карта Європи: на
            теренах Російської та Австро-Угорської імперій виникли нові держави з різним політичним і
            соціально-економічним  ладом.  Зазнала  докорінних  змін  і  геополітичне  становище
            українських земель. На території Східної (Наддніпрянської) України встановилась радянська
            влада - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).
                 20-30-і pp. в Україні  характеризувалися суперечливими процесами та явищами в усіх
            сферах життя суспільства і в розвитку туризму також. Стрижнем політики радянської влади
            в  галузі  туризму  було  створення  державних  організаційних  засад  управління  туризмом,
            масове  залучення  населення  до  різних  напрямів  туристської  діяльності,  зміцнення  і
            розширення  матеріально-технічної  бази  туризму.  Тривалий  час  радянський  туризм
            розвивався  стихійно,  не  мав  організаційного  центру.  Майже  10  років  тривали  пошуки
            найбільш раціональних форм туристсько-екскурсійної роботи.
                 Політика «українізації» 1923–1933 рр. сприяла національно-культурному відродженню
            України; в цей час великого значення набула туристсько-екскурсійна справа, яка, також як і
            в РРФСР, розглядалася як елемент дії на маси.
                 В  Україні  поетапно  виникли,  змінюючи  одне  одного  організації,  що  забезпечували
            туристсько-екскурсійну роботу. У період з 1919 по 1928 рр. розвитком туризму і екскурсій
            активно займався екскурсійно-виставково-музейний відділ Наркомпроса УРСР (ЕВВ).
                 На другу половину 20-х pp. припадає і початок розвитку міжнародного туризму в СРСР.
            Минуло  10  років  блокади,  дипломатичної  ізоляції  та  інтервенції;  настав  час  для
            налагодження контактів молодої Радянської  держави зі світовим співтовариством. Стрімке
            зростання  зовнішньополітичних  і  економічних  зв'язків  СРСР  створювало  передумови  для
            збільшення потоку іноземних туристів. Виникла необхідність у спеціальній організації, яка б
            виконувала весь обсяг робіт щодо залучення та обслуговування іноземних туристів в СРСР.
            Незабаром  питання  було  вирішене.  Рада  праці  й  оборони  СРСР  своєю  постановою  від  11
            квітня 1929 р. створила Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при
            Наркоматі  зовнішньої  і  внутрішньої  торгівлі.  Діяльність  «Інтуриста»  була  специфічною  і
            багатопрофільною. «Інтурист»  дістав монопольне право на обслуговування всіх  іноземних
            громадян  незалежно  від  того,  з  якою  метою  вони  прибували  до  СРСР:  як  туристи,
            комерсанти чи як технічні фахівці.
                 Друга  світова  війна  піддала  народне  господарство  СРСР  значному  руйнуванню,
            принесла неймовірно величезні втрати. Значною мірою постраждала і матеріально-технічна
            база туризму: було зруйновано 28 будинків туриста, 22 альпіністсько-туристських табори, 16
            стадіонів, 189 клубів і будинків фізкультури, 130 будинків відпочинку, 109 профспілкових
            санаторіїв.
                 Хрущовська  «відлига»  створила  передумови  для  певного  піднесення  соціально-
            економічного  рівня  життя,  зростання  реальної  заробітної  плати.  Це  стало  однією  з
            найважливіших  передумов  організації  ефективного  дозвілля  населення,  зокрема  залучення
            до  туристського  руху.  Неабияку  роль  у  цьому  відігравало  зростання  суспільних  фондів
            споживання, а саме надання безоплатних і пільгових соціальних послуг: оплата путівок на

                                                           13
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19