Page 36 - 453

розмежування І та З в інформаційних процесах як об’єктах
діяльності, висловлював Д. Й. Блюменау.
Останні дослідження феномену ,,знання” виявили його
неоднорідність. Розрізняють знання, що явно артикулюється та
неявно, що не артикулюється (особистісне, тобто таке, що охоплює
уміння, навички, інтуїтивні образи інші форми особистісного
досвіду).
Знання, яке артикулюється, легко піддається
перетворенню на інформацію, для перетворення на
інформацію знання, не артикулюється необхідні спеціальні
механізми, створення яких стало можливим лише на
сучасному рівні розвитку інформаційної технології, досягнень
у теорії пізнання та інших когнітивних дисциплін.
Знання, що неартикулюється, на словах передати
неможливо. Ці компоненти знання, так само як і на світанку
цивілізації, трансформувалися у суспільстві лише за
допомогою механізмів соціальної пам’яті, наслідування
соціальних нормативів. Їх трансляція обмежена навчанням у
ході безпосереднього навчання вчителя з учнем, тобто
шляхом наслідування зразка. Передача та сприйняття не
артикульованого знання можливі лише шляхом повторення
або хоча б участі у реальній діяльності вчителя (експерта),
наслідування йому. Однак, спеціальні зусилля по
видобуванню знання з інформації та його презентування – це,
за висловом Е.Шапіро, ,,неминуча плата за ускладнення
ноосфери (та всієї людської культури), що виявляється у
збільшенні обсягу та погіршенні структури знань”. Лише в
умовах нової інформаційно - знанієвої технології, систем
штучного інтелекту ШІ та експертних систем ЕС стало
можливим наблизитися до механізму вирази не

40