Page 33 - 453

зображувальні засоби на камені, дереві, глині тощо
забезпечували довготривалість та стійкість зберігання
інформації.
Найважливішим комунікативним засобом реалізації
спілкування, новим рівнем у розвитку знакових систем стала
мова людини. Мовна діяльність дозволила не лише реагувати
на знаки, що були представлені немовними засобами
(знаряддя праці, малюнки тощо), а й оперувати ними,
конструювати знакові системи, виходячи з потреб суспільного
виробництва та суспільної практики. Система мови, таким
чином, висловлена у матеріальних речах – знаках. На основі
розгортання різних знакових систем при переході від
варварства до цивілізації виникає письмо як нова знакова
система, надбудована над звуковою системою. Писемність
відкрила еру документальної комунікації. Знакова комунікація
– змінилася опосередкованими формами, головною на довгі
сторіччя стала книга (документ), аж до початку ХХ сторіччя.
Знак – це матеріальний чуттєво-сприймаючий предмет, який
виступає як представник іншого предмету. Знаки вивчає наука
семіотика. Розрізняють мовні і немовні знаки. Мовні знаки –
це знаки, які призначені для позначення предметів або явищ
дійсності і їх відношень, а також для позначення відношень
між елементами знаку, знаку і тексту. Мовні знаки бувають
природними і штучними. Природні – це національні мови:
українська, російська, англійська. Знаки природної мови – це
букви. Штучні мови – які спеціально створюються для
кодування нетекстової інформації (графічні знаки,
піктографічні, фонетичні, картографічні, нотографічні та інші,
створені для передачі звукової, ідеографічної та іншої
інформації.
В залежності від каналу передачі повідомлень соціальну
комунікацію ділять на неформальну і формальну.

37