Page 17 - 4516

наведеними зразками цього ж типу, як приклад: дзвіниця Дмитрівської церкви в с. Білі
Ослави.

Проте, тут спостерігається вищий виріст першого ярусу над піддашшям і
значно масивніший четверик голосників, отвори яких, різні за величиною та формою,
приведено в певну симетричну систему, що позначається і на зовнішньому вигляді
споруди – як окремий декоративний прийом.
Датована дзвіниця церкви св. Михаїла – 1929 роком, однак заглиблюючись у
дещо старші записи, за 80-ті роки 19 ст., то знаходимо, що при кінці 19 ст. згадується
про те що в с. Уторопи була уже на той час церква св. Михаїла, з чого можна
припускати що мова йде про старшу церкву а, отже, і дзвіницю (як відомо, дзвіниці
будували одночасно з церквою, або з інтервалом 1-2 роки), однак церковний шематизм
про це не згадує зовсім.

До шедеврів народного дерев’яного будівництва слід віднести дзвіницю в с.
Баня-Березів Косівського р-ну. Пам’ятка архітектури, збудована в 1892 р., за планово-
просторовим рішенням – «четверик на четверику». Відчувається аналогія з дзвіницею
Благовіщенської церкви в м. Коломия, хоча їх розділяє в часі більше ніж три століття,
бачимо однакові, традиційні на Гуцульщині, будівельні прийоми: ледь помітний нахил
стін, випусти під платву (вуса під платву), низенький четверик голосників та
чотирисхиле, наметове перекриття. Однак, тут спостерігається значно ширше
піддашшя першого ярусу, яке спирається на довгі, обрізані по дузі, випусти зрубу, зі
східчастими вирізами на кінцях та, дещо, стрімкіший виріст даху, - для надійного
захисту від опадів, яких значно більше в гірських районах.
Цікавим є і одне з конструктивних рішень – кріплення лаг перекриття з
кроквами даху. З’єднані між собою дерев’яними тиблями які забезпечують надійне
кріплення незалежно від атмосферного впливу (цвяхи з часом, під дією вологи,
ржавіють, послаблюючи з’єднання).
Дзвіниця с. Баня-Березів – цінна пам’ятка архітектури 19ст. гарно вписавшись
в місцевий ландшафт, зберігши свій автентичний вигляд (гонтове перекриття,
фундамент з місцевого каменю) де наявність всіх конструктивних елементів
композиційно і функціонально виправдана, служить яскравим прикладом архітектурно-
мистецьких можливостей українського народу.

1.3.2 Муровані дзвіниці, дзвіниці-аркади

Окрему групу пам’ятників монументальної архітектури Гуцульщини складають
муровані дзвіниці. З’явились вони порівняно недавно – з початку 19 ст., переважно в
низинних районах Гуцульщини в окремих селах, з більш заможними громадянами. Їх
спорудження вимагало значно більших коштів – це пов’язано з вартістю матеріалів та
необхідністю звертатися до послуг професійних будівельників на відміну від
дерев’яних дзвіниць, які зводились руками майстрів місцевих чи з сусідніх околиць. За
планово-просторовим рішенням – це, в більшості, «восьмерик на четверику», хоча,
трапляються й інші варіанти. Як приклад: дзвіниця в с. Середній Березів Косівського р-
ну при церкві Успіня Пресвятої Богородиці. Збудована у 1939 р., велика двоповерхова
будівля, прямокутна у плані з композиційно підкресленою центральною частиною, у
вигляді незначного виступу стіни, і поздовжнім фризом, який розділяє нижній та
верхній яруси.
У центрі нижнього поверху – вхідні двері, втоплені в нішу центрального
виступу стіни, по обидві сторони – невеликі, квадратні віконця, зверху – ліпнина у
формі хреста.

15