Page 15 - 4516

Однак, помітно, значно пологіше дахове перекриття і дещо вищий виріст
нижнього ярусу над піддашшям, можливо, як наслідок впливу сусідніх регіонів.

Подальшу зміну форм дзвіниць цього типу спостерігаємо у 19 ст. В одних
випадках каркасний восьмериків ярус дістає низький загалом, в інших випадках –
квадратний ярус над піддашшям зростає до розмірів нижнього ярусу, а каркасний
восьмерик часто вищий за нього.
Дзвіниці типу «восьмерик на восьмерику» також мають кілька варіантів:
приблизно рівновисокі нижній зрубний та верхній каркасний яруси; на високому
зрубному ярусі посаджено низький каркасний ярус голосників. Серед дзвіниць цього
типу відомі також унікальні, шестигранні в плані споруди двох варіантів: приблизно
рівні по висоті обидва яруси (с. Бистрець Верховинського р-ну, 1870 р.); на низенький
зруб посаджено каркасний ярус.

Повністю каркасні дзвіниці на Гуцульщині бували рідко, з кінця 19 – початку
20 ст. як результат впливів сусідніх територій. Серед них – дзвіниця с. Пістинь
Косівського району при Благовіщенській церкві 1861 р. Це висока споруда, за планово-
просторовим рішенням – «четверик на четверику», нижній ярус каркасний, з випусками
підвалин на зовні, по краях яких встановлені відкоси зверху посаджено вузький, досить
високий ярус голосників перекритий восьмигранним шатром.
Ще одним взірцем каркасних дзвіниць Гуцульщини є дзвіниця
Хрестовоздвиженської церкви, 1859 р. в с. Микитинці Косівського району. Це велика
будівля з широким піддашшям навколо нижнього ярусу, яке по всьому периметру
опирається на стовпчики, утворюючи при цьому опасання. Воно ділить приблизно
посередині нижній, дуже високий ярус, на який посаджено низенький четверик
голосників, накритий чотирисхилим наметовим дахом, по кутах та в центрі якого –
невеличкі церковні куполи. В цілому, споруда дещо нагадує зразки бойківських
дзвіниць, як приклад взаємовпливу шкіл різних регіонів.
Багато дзвіниць втратили свій первинний вигляд внаслідок ремонту і
переробок і придбали інші архітектурні форми, дещо відмінні від архітектури основної
будівлі – церкви.
Оригінальна за своєю формою дзвіниця при церкві св. Параскеви в с.
Стопчатів Косівського району. Це двохярусна споруда типу «восьмерик на четверику».
Перший ярус – високий зруб із міцних дубових протесів ззовні, приблизно посередині,
розділений досить широким та стрімким піддашшям. Другий ярус – вузький,
невисокий восьмерик, каркасного типу з цікавими за своєю формою отворами
голосників в якому й підвішені, на міцних, дубових балках дзвони. В свою чергу, балки
служать як перекриття верхнього ярусу та опорою для конструкції восьмигранного
шатрового даху, який, ніби, виростає з широкого карнизу над голосниками, з
невеликим заокругленням в основі, - плавно піднімається вверх, де завершується
багатогранним шпилем з голівкою та хрестом, надаючи споруді легкості та стрункості.

До найпростіших за будовою дзвіниць Гуцульщини можна віднести дзвіницю
с. Зелена Верховинського р-ну при церкві св. Дмитрія, 1796 р. Це один із
найпоширеніших типів, від найдавніших, відомих з кінця 16 і до початку 20 ст. нижній
ярус виконано у зруб, з товстих смерекових колод, які по вуглах з’єднані в «простий»
замок і обрізані по одній лінії аж до піддашшя, без, характерних для гуцульських
споруд, «випустів під платву».зверху посаджено низький каркасний ярус голосників
під чотирисхилим наметовим дахом.

13