Page 13 - 4516

Характер природного середовища і наявність лісів у Карпатах впливали на
формування та розвиток архітектурної творчості.

3. Аналізуючи технічні прийоми та пристосування гуцульських зодчих,
залишається тільки захоплюватись їх вмінням. І тому дуже важливо відтворити методи
роботи майстрів народного будівництва, розкриваючи їх професійні навички та знання,
які, на жаль, свого часу не були зафіксовані.
4. На основі проведених натурних та архівних досліджень встановлено, що
гуцульські дерев’яні дзвіниці 16-20 ст. зберегли характерну для Галицької Русі
традиційність планового та об’ємно-просторового рішення.
Аналіз збережених дзвіниць дає можливість стверджувати, що
найпоширенішим типом на Гуцульщині був «четверик на четверику», від найдавніших,
відомих з кінця 16 ст. і до початку 20 ст.
Найчастіше в плані дзвіниці мають розміри від 4×4 до 6×6 м, інколи більші.
Звичайна висота дзвіниць до гребеня даху не перевищує 8-11 м, хоча, будують і вищі.
Нижні яруси виконували у зруб, верхні – розвивались у каркасі. Також, траплялися і
повністю каркасні дзвіниці.
5. У низинних районах Гуцульщини, в селах, що межують з сусідніми
регіонами, відчувається взаємовплив будівельних традицій різних шкіл.
Подальший розвиток дзвіниць пов’язаний із збільшенням їх висоти завдяки
виросту нижнього ярусу нижнього зрубу над піддашшям та наростанням ярусів, що
траплялось рідше, починаючи з 19 ст.
6. Окрему групу пам’ятників монументальної архітектури Гуцульщини
складають муровані дзвіниці, дзвіниці-аркади, починаючи з 19 ст., та, діставши, більш
активний розвиток в кінці 20 ст., та стовпові дзвіниці, поштовхом для розвитку яких,
стали – незначні матеріальні витрати і темпи спорудження.
Багато дзвіниць втратили свій первинний вигляд внаслідок ремонту і
переробок. В результаті, часто, непродуманого застосування нових, «модних»
будівельних прийомів та матеріалів, втрачається основне – автентичний вигляд
пам’яток гуцульського зодчества.
7. Різноманітні за формою та прекрасні у своїй суворій монументальності,
дзвіниці Гуцульщини є живим відгомоном могутніх оборонних башт, прямими
нащадками оборонного будівництва.

Збереження пам’яток народної дерев’яної архітектури є важливим завданням на
шляху поціновування всієї культурної спадщини українського народу, що матиме
важливе значення в моральному і естетичному вихованні наступних поколінь.

1.3.1 Дерев’яні дзвіниці

Окрему групу пам’ятників народної архітектури Гуцульщини складають
дзвіниці. Своїм походженням дзвіниці сягають готичної доби і утворилися з оборонних
веж, що тривалий час служили, за недостачею церков, для релігійних потреб. Дзвіниці
також використовували як в’їзні споруди та спостережні висотні пункти. Вони
виконували такі функції як господарську (комори на першому ярусі), оборонно-
оглядову (галереї, підсябиття), набатно-інформативну (яруси з дзвонами).
Будувалися дзвіниці з твердих порід дерева. Це давало можливість не зносити їх
навіть при значному пошкодженні, а змінювати ту чи іншу пошкоджену частину. Тому
й архітектурні форми дзвіниць зазнали малих змін, що сприяло збереженню їхнього
архаїчного вигляду.

11