Page 20 - 4516

людей і освячувати своєю присутністю навколишній простір. Храм повинен
збагачувати панораму населеного пункту. Сакральна споруда - це унікальна
архітектурна домінанта для завершення перспективи вулиць чи проспектів, організації
простору площі, роздоріжжя.
Якщо в сільській місцевості домінантна роль храму забезпечується його
висотою, що значно переважає висоту оточуючої забудови та кращими можливостями
вибору імпозантного місця будівництва, то в умовах міської багатоповерхової забудови
об’ємну структуру храму треба вирішувати контрастно до оточуючого середовища
завдяки силуету, формі, деталям фасаду, кольоровому опорядженню.
Для повного сприймання віддаль від спостерігача до храму повинна
перевищувати його подвійну висоту - тоді сприймається увесь силует та об'єм храму.
Зорове поле спостерігача коливається в межах:
0
- по вертикалі – 45 вище від горизонту, 65° - нижче;
- по горизонталі - 70° праворуч і ліворуч.
Зблизька храм сприймається (на віддалі однієї його висоти) умовно на рівні до 3-
го поверху - (до 8 - 10 м). Ця дистанція дає змогу камерно сприймати окремі деталі та
малі форми, створює психологічну та масштабну співмірність між людиною та формою
архітектури у її переході від елементів екстер’єру до деталей інтер’єру.
Здалека храм сприймається як силует священого символу, як знак релігії, коли
деталі змінюються на загальні обриси (маси, пропорцій, композиції, ритму).
Головний і вхід в храм розміщується, як правило, також на центральній
поздовжній осі навпроти вівтаря І на головному (західному) фасаді. Однак, якщо таке
рішення головного входу є несприятливе з містобудівельної точки зору чи з якихось
інших поважних причин, може проектуватись і боковий головний вхід у стіні
північного чи південного фасаду храму.

Рисунок 1.3 – Оборонна церква

18