Page 17 - 4506
P. 17

Однак  це  не  означає, що студент зовсім не повинен  спиратися  на праці інших
               авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою
               є теоретична та практична цінність його дослідження.
                     Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося
               цілісне уявлення про предмет вивчення.
                     У  процесі  читання  і  спостереження  добирається  потрібний  ілюстративний
               матеріал  (приклади).  Кожний  приклад  фіксується  нарізно:  на  окремій  картці,  на
               окремому  аркуші.  Угорі  картки  (або  аркуша)  пишеться  назва  того  факту  чи  явища, з
               яким  пов'язується  виписаний  приклад.  Чим  більше  прикладів,  тим  точнішим  буде
               спостереження і всебічно охарактеризоване явище.
                     Аналіз  напрацьованого  починається  з  класифікації  відібраних  прикладів,
               документів  за  певними  ознаками.  Кожну  групу  карток,  аркушів,  документів  треба
               розкласти в конверти або  папки,  позначивши  на них, якої частини роботи  стосується
               дана група фактичного матеріалу.
                     Курсова робота може містити значний елемент експерименту.
                     Аналіз фактичного матеріалу може показати, що для переконливих висновків та
               узагальнень необхідно ввести певний матеріал для зіставлення. У цих випадках студент
               залучає для спостережень інші потрібні йому матеріали.
                     Уважний перегляд усіх виписок, конспективних записів, карткового фактичного
               матеріалу,  документів,  зіставлення  фактів,  перевірка  достовірності  тих  чи  інших
               теоретичних положень, зафіксованих у науково-навчальній літературі, і доповнення їх
               своїми  думками,  що  виникли  в  процесі  спостереження  і  аналізу,  дасть  змогу  ввести
               зміни й доповнення в розгорнутий план і приступити до написання курсової роботи в її
               першій редакції.
                     Правильна, логічно-послідовна структура курсової роботи – це запорука успіху
               розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї
               роботи над дослідженням.

                                             6.2.2.2 Складання плану
                     Писати  курсову  роботу  треба  за  планом.  Без  плану  зібраний  матеріал  "не
               тримається  купи",  розсипається.  Кожний,  хто  пише  без  плану, відчуває  труднощі,  не
               знає,  з  чого  почати  свій  виклад.  Складання  глибоко  продуманого,  поступово
               розширюваного  плану  –  винятково  важлива  діяльність  і  перед  написанням  курсової
               роботи,  і  в  процесі  її  написання.  Такий  план  складається  не  протягом  однієї  години,
               навіть  не  протягом  тижня.  Лише  тоді  можна  починати  оформлення  курсової  роботи,
               коли вже  наперед  уявляєш розміщення всього матеріалу, послідовність  його викладу,
               коли  весь  план  від  початку  і  до  кінця  в  усіх  його  деталях  цілком  усвідомлений,
               зрозумілий, ясний, зримий.
                     План  курсової  роботи  складається  поступово.  Форма  питань  у  плані  спочатку
               істотного значення не має. Загальновизнаною є форма називних речень.
                     За будовою і обсягом план курсової роботи в його поступовому розвитку можна
               уявити в таких трьох варіантах:
                     1)  На  підступах  до  роботи  складається  так  званий  попередній  план  роботи
               (первинний варіант), що охоплює тільки вузлові питання, яким будуть підпорядковані
               зафіксований  під  час  реферування  теоретичний  матеріал,  узагальнення  та  приклади.
               Цей варіант має форму  простого  плану. Попередній план роботи (первинний варіант)
               належить обов'язково показати науковому керівникові, щоб згодом не переробляти і не
               переписувати текст роботи.
                     2)  Надалі цей план розширюється в процесі реферування літератури, збирання
               фактичного  матеріалу;  удосконалюється  його  зміст  і  форма:  він  має  більш  детальну
               рубрикацію;  більш  помітним  стає  в  ньому  зв'язок  розділів  і  підрозділів,  пунктів  і
                                                     17
   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22