Page 40 - 4499

- доводити розпочату роботу до кінця і не
розпорошувати сили;
- постійно контролювати свою роботу, вчасно вносити
корективи, обмежувати глибину розробки;
- намагатися бачити кінцеву мету.
Таким чином, у самореалізації велику роль відіграють
самообмеження, дисципліна, самоуправління, самооблік,
самоконтроль та інші "само...", в тому числі самостійність,
тобто здатність самому виявляти причини виникнення
труднощів і усувати їх. Сюди належить також дотримання
трудового режиму і графіка роботи, дисципліни мислення,
здатність зосереджуватися, не порушувати логічний розвиток
ідеї.
Не менше значення має принцип економії або
самообмеження, яким кожний науковець повинен керуватися
на всіх етапах наукового дослідження. Принцип
самообмеження виявляється, по-перше, в тому, що у будь-
якому дослідженні слід обмежувати себе як за широтою
охоплення теми, так і за глибиною її розробки. По-друге,
дослідник, вводячи дослідження в певні часові рамки, тим
самим уже обмежує себе. Самообмеження особливо важливе
на стадії збору матеріалу, тобто слід вибрати те, що необхідно
для вирішення даного завдання.
Цей принцип також передбачає розвиток і виховання
самокритичності і скромності, вміння тактовно відстоювати
свої переконання. Це викликано тим, що сама природа науки
як сфери людської діяльності, спрямованої на вироблення
знань, зумовлює те, що рушійною її силою є конфлікт -
боротьба наукових шкіл, світоглядів, суперечність між
теорією і практикою, розвиток критики і самокритики,
несприйняття догматизму і сліпої віри в авторитети. Звідси
кожному науковцю, особливо початківцю, слід виховувати в
собі критичне ставлення до результатів своєї праці, до
сприйняття чужих ідей і думок. Особливо велике значення
має власна творчість. Доцільно передусім спробувати
віднайти власні шляхи розв'язання проблеми, свій шлях
наукового пошуку. Вивчення літератури буде корисним тією
мірою, якою воно дасть змогу уникнути помилок. Важливо не
лише довести необґрунтованість якогось наукового

40