Page 10 - 4496
P. 10

1 ОСНОВИ ДИСКРЕТНОЇ МАТЕМАТИКИ


                                  Дискретна математика є розділом математики, що
                            зародилася в давні часи. Її предметом вивчення є величини,
                            які можна пронумерувати в певному порядку: 1,2,3...N, де N
                            може     бути   скінченим     або   нескінченним.     Дискретна
                            математика включає в себе як традиційні розділи математики
                            – математичну логіку, алгебру, теорію чисел, так і нові –
                            теорію алгоритмів, графів та автоматів.

                                  Сучасний період розвитку дискретної математики тісно
                            пов‘язаний з потребами конструювання і застосування ЕОМ і
                            з вивченням інформаційних процесів в складних людино-
                            машинних системах.
                                  1.4  Основні поняття теорії множин
                                  У повсякденному житті і практичній діяльності часто
                            доводиться мати справу з певною сукупністю різних об‘єктів :
                            предметів, понять, символів, чисел тощо. Наприклад, можна
                            говорити про сукупність тварин, автомобілів, кількість книг у
                            бібліотеці, кількість сторінок у книзі, групу студентів тощо.
                                  На підставі таких інтуїтивних уявлень і сформувалось
                            поняття про множини як сукупність елементів, які володіють
                            певними властивостями і знаходиться у певних відношеннях
                            між собою чи з елементами інших множин.

                                  Математичне поняття множини пов‘язане з абстракцією,
                            яку називають абстракцією множин. Суть її полягає в тому,
                            що існуючі зв‘язки між елементами ігноруються, а замість них
                            елементам, що об‘єднуються, приписують нові зв‘язки –
                            належність до множини. При цьому вважається, що елементи,
                            які нічим не відрізняються між собою є одним і тим же самим
                            елементом.
                                  Множина є визначеною, коли можна встановити чи є
                            будь-який елемент її членом чи ні.
                                  Для     позначення     конкретних      множин      будемо
                            використовувати великі літери А, В, С, D, ... або великі літери
                            з індексами А 1, А 2, ..., В 1, В 2, .... Для позначення елементів


                                                           7
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15