Page 53 - 4495

ваг використовують апарат теорії орієнтованих графів і якщо ж порі-
вняння проводяться з метою виявлення факту подібності альтернатив,
то для опису відповідної структури подібності або відмінності може
бути використано апарат теорії неорієнтованих графів. Формалізація

проблеми обробки структури переваг приводить до різних комбінато-
рних оптимізаційних задач на графах, які зовні можуть бути дуже по-
дібні до класичних експериментальних проблем теорії графів, але

значно відрізняються від них за суттю.
Така відмінність обумовлена в першу чергу, тим, що моделі ап-
роксимації структур переваг крім класичних методів теорії графів,
суттєво використовують і такі “некласичні” операції, як, наприклад,

визначення або добавлення вершин, а також стягнення взаємодіючих
систем. Реалізація принципу співпраці передбачає наявність нових
засобів, що дозволяє системі визначити, кому належить ініціатива в

кожний конкретний момент часу, і коли слід взяти управління на себе
чи передати його іншому учаснику.
Кожний учасник взаємодії має доступ до моделей інших учасни-

ків, що містять інформацію про їх знання, можливості, цілі і можливі
ними плани рішення поставленої задачі. Модель діалогу є складовою
частиною моделі взаємодії. Структура діалогу відображає структуру

плану рішення задачі. Головним фактором, що ініціює діалог, є вста-
новлення загальних цілей взаємодії.
Зворотною стороною співробітництва виступають конфлікти.
Вирішення конфліктних ситуацій виконується з двома цілями: уник-

нути блокування і ефективно розподілити ресурси.
Підхід до побудови моделі взаємодії на основі поняття співпраці
дозволяє більш ефективно відобразити особливості процесу взаємодії

користувача СППР.
При такому діалозі знання, досвід, інтуїція, а також особливості
характеру і поглядів (обережність, ризик, поміркованість тощо) - це
фактори, які впливають на суб'єктивне прийняття рішення.

Вплив досвіду можна продемонструвати на такому прикладі. Ві-
домо, що розвідувальні свердловини бурять з метою збору інформації
про будову родовища. Оскільки віддаль між свердловинами вимірю-

ють кілометрами, то в багатьох випадках кожне буріння можна роз-
глядати як незалежне випробування випадкової системи. Інформацію
від кожної свердловини можна оцінювати кількісно.

Нехай, наприклад, спеціалісти вважають, що при розвідувальному
бурінні імовірність Р появи пласта з проникністю k = 0 дорівнює Р .
1

53