Page 195 - 4489
P. 195

розкладаються  під  час  кип’ятіння  води  і  не  випадають  в  осад,  якщо  їхня
               концентрація  не  перевищує  границі  насиченості.  При  перегріваннях  двигуна
               води, стикаючись з гарячими поверхнями, утворює бульбашки пари і солі, які
               випадають  в  осад,  “прикипають” до перегрітої поверхні. Особливо шкідливий
               сульфатний  накип,  бо  він  має  дуже  велику  міцність  і  його  важко  вилучати.
               Хлориди,  крім  здатності  утворювати  накип,  небезпечні  ще  корозійною  дією
               (особливо алюмінієвих головок блоків циліндрів) внаслідок гідролізу солей.
                     Постійну твердість води визначають за формулою:
                                             А  a       А  a       А  a       А   a
                                               Ca  CaSO 4    Ca  CaCl 2  Mg  MgSO 4    Mg  MgCl 2
                                                                             
                                       Т       CaSO 4     CaCl  2    MgSO 4     MgCl 2  ,                         (8.4)
                                         н
                                                   20 , 04                12 , 16
               де   CaSO 4  ,  MgSO 4  ,  CaCl 2  ,  MgCl 2   – молярні маси сульфатів і хлоридів кальцію і

               магнію.
                     Загальну  твердість  води  визначають  як  суму  тимчасової  і  постійної
               твердостей:
                                                      Т з = Т к + Т н  .                                           (8.5)

                     Вода буває м’яка, середньої твердості і тверда. Вода, твердість якої до 3 мг-
               екв/л – м’яка, від 3 до 6 – середньої твердості, від 6 до 9 – тверда, вище 9 мг-
               екв/л  –  дуже  тверда.  Застосування  в  системі  охолодження  твердої  води
               недопустимо.
                     Найбільш  м’якою  і  чистою  є  дощова  та  снігова  вода  (атмосферна),
               твердість  якої  менша  0,04  мг-екв/л.  Ця  вода  найкраща  для  системи

               охолодження,  хоч  і  має  дещо  підвищені  корозійні  властивості  внаслідок
               розчинених у ній вуглекислого газу і кисню.
                     Вода річок, озер, ставків (поверхнева) належить до середньої твердості, а
               вода з колодязів і джерел (підземна) частіше буває  твердою і дуже твердою.
                     Твердість  води  можна  визначити  простим  методом.  У  м’якій  воді  легко
               утворюється  стійка  мильна  піна,  у  воді  середньої  твердості  піна  утворюється
               при тривалому намилюванні, у твердій воді піна не утворюється.
                     Воду  середньої  твердості  і  тверду  перед  застосуванням  необхідно
               зм’якшувати.  Розрізняють  термічні  та  хімічні  методи  зм’якшення  води.
               Найпростішим термічним способом зм’якшення води є кип’ятіння її протягом
               20…30  хвилин,  коли  бікарбонати  кальцію  і  магнію  переходять  у  карбонати  і
               випадають  в  осад,  який  потім  вилучають  відстоюванням  та  фільтруванням.

               Даним  способом  можна  знизити  тимчасову  твердість  до  1,0...1,5  мг-екв/л,  але
               при цьому не вилучаються солі, які зумовлюють постійну твердість.
                     Технічно  складніший  спосіб  –  перегонка  води,  коли  розчинні  солі
               залишаються  в  кубі  (одержання  дистильованої  води).  Але  її  застосування
               економічно  недоцільно,  тому  що  на  одержання  дистильованої  води
               витрачаються значні паливно-енергетичні ресурси.
                     Хімічні  способи  зм’якшення  води  засновані  на  методах  осадження  солей
               або  на  катіонному  обміні.  Ці  методи  не  можуть  бути  застосовані  в  умовах




                                                             191
   190   191   192   193   194   195   196   197   198   199   200