Page 19 - 4470
P. 19

3. РОЗПЛАНУВАННЯ МІСТА – ФОРТЕЦІ СТАНІСЛАВОВА

                      За  своєю  планувальною  структурою  можемо  віднести  Станіславів  до
               унікальних  міст  України,  оскільки  первісно  воно  було  розплановано  за
               принципами         регулярних        міст    магдебурзького         права     та     ідеальних
               ренесансових  міст.  Розпланувальній  структурі  міста  притаманні  риси
               французької  містобудівельної  школи  та  риси  ідеальних  міст  італійського
               ренесансу.
                      Місто  Станіславів  (сьогодні  Івано-Франківськ)  будувалось  на  вільній
               території,  за  наперед  розробленим  планом.  Міський  уклад  можемо
               охарактеризувати  як  спряжений  з’єднаний.  Розпланувальна  структура  міста
               складалась  з  трьох  взаємопов’язаних  елементів:  середмістя,  резиденції
               власників  міста  та  системи фортифікацій,  яка  об’єднувала  ці  два  елементи.
               (рис. 3.1).
               За  взаємним  розташування  міста  і  резиденції  М.  Мотак  відносить  їх  до
               міських  утворень  типу  міста-ансамблю,  тобто  всі  елементи  фортеці  творять
               єдиний  композиційний  ансамбль.  До  цього  типу  належить  також  польське
               місто  Замостя  та  ряд  знаменитих  європейських  прикладів  ренесансного
               регулярного містобудування.





























               Рисунок 3.1 Станіславів. Схема розпланувальної структури міста на період XVIII ст.:
               1. Середмістя; 2. Резиденція власників; 3. Система фортифікацій

                      У  кількох  історичних  джерелах  зустрічаємо  опис  первісного  вигляду
               міста.  Найважливішим  з  них  є  опис  німецького  мандрівника  Ульріха  фон
               Вердума,  який  відвідав  Станіславів  у  1672  році.  Він  описує,  що  місто  було
               збудоване всього за десять років. Автором  проекту міста Івано-Франківська
               був  Ф.  Корассіні,  француз,  відомий  також  працями  в  Межибожі,  Кам’янці-
               Подільському        та    Галичі,      тому     можна       припустити,        що     “манера“
               станіславівських  укріплень  була  близькою  до  французької  військово-
               інженерної  школи,  зокрема  до  рекомендацій  Ж.  Е.  Де  бар  ле  Дюка,
               найбільшого з тогочасних авторитетів. За цим автором, нарис фортифікацій
               належало  будувати  за  зовнішнім  полігоном,  а  за  одиницю  вимірів  у
               французькій школі служив туаз (1,96 м). Дослідження показали, що вказану
               міру застосовували на Україні у XVII ст., зокрема при проектуванні Гійомом



                                                              19
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24