Page 16 - 4470

куртин. Під час будівництва фортеці особливо відзначився Станіслав
Потоцький (пізніше воєвода Познанський), син Йозефа, котрий як військовий
інженер працював підчас спорудження фортеці у Камянці-Подільському та
Ченстохові.
Після розбудови Станіславівська фортеця набула вигляду міста-
резиденції, яка складається з трьох елементів: резиденції Потоцьких,
середмістя та фортифікацій. За взаємним розташування міста і резиденції М.
Мотак відносить їх до міських утворень типу міста-ансамблю, тобто всі
елементи фортеці творять єдиний композиційний ансамбль. До цього типу
належить також польське місто Замостя. Дана система земельно-мурованих
укріплень належить до французької військово-інженерної школи. Головними
рисами ренесансового міста були: регулярний план вписаний у правильний
багатокутник, застосування мірничого модуля, вплив нарису фортифікації
бастіонової системи на загальний вигляд міста. З проаналізованого плану
Станіславова стає очевидним, що місту притаманні дані риси. Отже автор
підчас його розпланування керувався саме засадами ренесансного міста.
У 1743 р. планувалось проведення нових фортифікаційних робіт, було
передбачено додаткові укріплення у вигляді ряду равелінів. Даний проект
дійшов до наших часів, він зберігається у військовому архіві у Відні (рис.
2.3). Цей проект так і не було втілено в життя.
У 1809 – 1812 р. було розібрано Станіславські фортифікації, а рови
засипано.

Рисунок 2.3 Станіславів. План міських фортифікацій 1743 р. Прорис. Військовий
архів у Відні. (Не реалізований)

Причиною тому стала домовленість між Росією та Австро-Угорщиною. Було
збережено тільки невеличкі елементи мурів: поза греко-католицькою
катедрою і гімназійним будинком, а також за військовим госпіталем і
обводовим садом. Сліди валів залишились за військовим госпіталем, на
території городу пана Цієнського, пані Лепковічової зі сторони пл. Міцкевича
і поза Парафіяльним костелом зі сторони передмістя Галицького. Рови було
засипано в 1812 р. і тільки абриси частини тих ровів можемо прослідкувати,
16