Page 36 - 4457

були несподіваними. Найбільшої ж несподіванки, на

думку Самійла, можливо було одержати підходами
до ворогів з річок та з моря, і через те, на морські
шляхи, він і звернув свою найбільшу увагу. Саме
через це море вабило до себе Самійла Кішку, на яких
переховувались великі скарби і нудились в неволі
тисячі християнських невольників, які тільки від
запорожців очікували порятунку.
От і надумав Сулима перше, ніж з Польщею
воювати, йти морем на Азов та здобувати у ньому
срібла й золота, та всяких скарбів.
Надумавши так, кошовий закликав запорожців
на нараду: - А що, панове товариство, славне військо
Запорозьке! – говорив він. – Чи немає таких, що
подосиджували по куренях свої боки молоденькі? Як
є, то виходь, підемо зі мною Чорним морем погуляти
та запалимо люльку аж у Азові турецькому.
А коли кораблі проходили в рідну пристань,
тоді, по закінченні плавання, виводили команду на
берег і казали: « На кораблі могло всяке бути – навіть
найгірше, але зараз ми повинні все це пробачити
одне одному і стерти з пам’яті. Клянімося на солі й
хлібі, що ніхто нікого не буде поминати лихом. А
якщо хтось усе таки вважає, що його ображено,то що
ж!- нехай вимагає суду! Але, щоб суд відбувся до
заходу сонця. Як тільки сонце зайде – тоді геть усе
треба з пам’яті стерти – навіки!» - такі були звичаї в
світі.

35