Page 35 - 4457
P. 35

собою, ця зовнішня рівність впадала в вічі  і чимось

                            вабила, як всяка романтична незвичність.
                                  Необхідно  сказати  про  те,  що  молодики  які
                            прибували  на  січ  кругло  річно,  вправлялися,  під
                            керівництвом досвідченого козака. Тож поверталися
                            вони з тих вправ запотілі і мокрі, хоч викрути, а коли
                            бувало, ледь рухалися додому з утоми.
                                  Коли  в  полі  мела  і  вила  неприглядна  завірюха,
                            шуліка, жалкуючи коней навчав молодиків стрільбі з
                            самопалів  і  навіть  з  гаківниць  у  дворищі.  До  них
                            нерідко  додавалися  вправи  з  веслами,  яких,  не
                            поснідавши чий підіймеш, а махати ними доводилося
                            безперебійно і по пів дня без спочинку.
                                  Якщо        небезпека        настигла       запорозьких
                            чативників       близько      Дніпрових       порогів,     вони
                            ховалися у щілинах скель та по печерах, яких знали
                            цілі  сотні;  коли  біля  Великого  Лугу  або  по  гирлах
                            річок,  то  доброю  схованою  для  них  були  ліси  й
                            очерети;  найтяжче  доводилось  тим  козакам,  що
                            чатували по степах: там татари бачили їх на цілі милі
                            навкруги,  коні  ж  татарські  були  прудкі,  як  вітер  і
                            часто  настигали  козаків.  Проте  й  при  такій  пригоді
                            козаки  вміли  рятуватися:  досить  було  запорожцю
                            добігти до якоїсь річки або озерця, як він вирізував
                            черенок  очеренити,  поринав  у  воду  і,  захований  від
                            ворожого ока водою, дихав через ту очеретину.
                                  З досвіду походів князя Вишневецького, самійло
                            Кішка  знав,  що  невелика  козацька  сила  тільки  тоді
                            брала  перемогу  над  татарами,  коли  напади  козаків













                                                           34
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40