Page 35 - 4457

собою, ця зовнішня рівність впадала в вічі і чимось

вабила, як всяка романтична незвичність.
Необхідно сказати про те, що молодики які
прибували на січ кругло річно, вправлялися, під
керівництвом досвідченого козака. Тож поверталися
вони з тих вправ запотілі і мокрі, хоч викрути, а коли
бувало, ледь рухалися додому з утоми.
Коли в полі мела і вила неприглядна завірюха,
шуліка, жалкуючи коней навчав молодиків стрільбі з
самопалів і навіть з гаківниць у дворищі. До них
нерідко додавалися вправи з веслами, яких, не
поснідавши чий підіймеш, а махати ними доводилося
безперебійно і по пів дня без спочинку.
Якщо небезпека настигла запорозьких
чативників близько Дніпрових порогів, вони
ховалися у щілинах скель та по печерах, яких знали
цілі сотні; коли біля Великого Лугу або по гирлах
річок, то доброю схованою для них були ліси й
очерети; найтяжче доводилось тим козакам, що
чатували по степах: там татари бачили їх на цілі милі
навкруги, коні ж татарські були прудкі, як вітер і
часто настигали козаків. Проте й при такій пригоді
козаки вміли рятуватися: досить було запорожцю
добігти до якоїсь річки або озерця, як він вирізував
черенок очеренити, поринав у воду і, захований від
ворожого ока водою, дихав через ту очеретину.
З досвіду походів князя Вишневецького, самійло
Кішка знав, що невелика козацька сила тільки тоді
брала перемогу над татарами, коли напади козаків

34