Page 194 - 4444

Настільки ж суттєво позначається на соціальній статиці розуміння природи

суспільства як організаційної форми відтворення соціального. Зрозуміло, що

"суб'єктна", "інетитуціональна" чи "діяльнісна" парадигми такого розуміння

приводять до різних поглядів на характер і число підсистем суспільної

організації.

Так, багато теоретиків, які вважають, що суспільство проявляє себе в якості

колективного суб'єкта суспільного життя, розподіляють його, відповідно, на

соціоиальні групи, людські колективи, розглядаючи самі великі з них в якості

шуканих підсистем суспільства. Такими часто визнають "громадянське

суспільство", яке включає в себе в якості компонентів множинність не-

політичних (класи, професійні корпорації, сім’ї, об'єднання за інтересами, тощо)

і "держава в широкому розумінні слова, яка включає в себе множинність різних

політичних союзів, організацій і інститутів.

Прихильники інституційної парадигми вважають, що основне розчлену-

вання суспільства пов'язане не з розподілом на групи, а з виділенням вихідних

типів суспільних відносин, носіями яких групи являються.

Нарешті, напрямок, який виходить з діяльнісної апрадигми (який най-

ближче до істини), допускає, що підсистеми суспільства утворюються осно-

вними типами діяльності, необхідними для сумісного існування людей. Тому

перш за все треба встановити, здійснення яких людських занять надає соці-

альним групам самодостатність, дозволяє їм автономно існувати і розвиватись,

створювати всі необхідні умови для життя своїх членів - всіх разом і кожного

зокрема.

Всі ці точки зору так чи інакше подані в соціальній філософії, в працях

присвячених аналізу сфер суспільного життя. Саме ця проблематика —

найслабкіше місце у вітчизняній філософії. У "пострадянській" соціальній філо-
софії відсутня чіткість у питаннях структурної організації суспільства, природи

його підсистем, компонентів і елементів. Значна частина спеціалістів вважає, що
поняття "матеріальне виробництво" є синонімом поняття "економіка" (не

розрізняється тим самим тип діяльності І система розподільчих відносин, що
виникають з приводу її засобів і результатів); що культура представляє собою

193