Page 47 - 4438

простягається від м. Чоп до м. Виноградів. Закарпатський вулканізм повязаний з
виливами основної та кислої лави та утворенням андезитобазальтів та ліпаритів дацитів.
Головні типи вулканів

Залежно від характеру каналів, по якими магматичний розплав піднімається із
надр до земної поверхні виділяють два основних типи вулканів: тріщинні і центральні
(вибухові), а залежно від місця виверження: наземні і підводні. Для наземних вулканів
характерні викиди в атмосферу великої кількості вулканічної речовини і розсіювання її
на великих територіях Землі. Виверження підводних вулканів переважно відбувається на
материкових схилах і рідше в зонах океанічного ложа або шельфу.
Тріщинні або щитові вулкани пов'язані з великими тріщинами – розломами, які
розсікають земну кору на багато сотень і навіть тисяч кілометрів. Верхні споруди цього
типу представлені серією куполовидних підвищень і валів, навколо яких на значній
відстані розвинуті пласти застиглої лави.
До цієї групи входить один вид – Гавайський. Він об'єднує вулкани Гавайських
о-вів (Мауна-Лоа з Кілауса та ін.) та Ісландії. Виверження цих вулканів відбуваються
спокійно, без вибухів, без викидів попелу та бомб. Рівень лави то піднімається, то
опускається, а поверхня її знаходиться якби у стані повільного кипіння. Постійно
вириваються в різних місцях газові фонтани висотою у декілька десятків метрів. Коли
кратер переповнюється, лава витікає назовні і стікає по схилу зі швидкістю річкового
потоку. Послідовне накопиченя охолоджених лавових мас навколо центрів вулканів
гавайського типу формує плоскі підвищення з пологими схилами, які за формою
нагадують лежачі щити, тому і вулкани називаються щитовими.

Вибухові вулкани

Більшість відомих вулканів сформувались виверженнями вибухового характеру.
Численні виверження таких вулканів формують гори правильної конічної форми і
значної висоти. Внаслідок послідовних викидів пірокластичних продуктів і лави,
вулканічний конус набуває шаруватої будови, тому вулкани такого типу називають
стратовулканами. За характером виверження вибухові вулкани належать до центрального
типу. За особливостями процесів виверження і складом продуктів серед них виділяють 5
видів: стромболіанський, етно-везувіанський, волканський, пелейський і бандайсанський.
Стромболіанський тип є перехідним від вулканів гавайського виду. Названий за
вулканом Стромболі на Ліпарських о-вах в Середземному морі. Порівняно з гавайським
видом лава має основний склад і менш текуча з t – 1000 – 1100 ºC. Гази накопичуються у
невеликій кількості і викидаються слабкими вибухами через короткі проміжки часу,
внаслідок чого згустки і краплі лави падають на схили і знову попадають у кратер та
викидаються у вигляді бомб, лапілей, шлаку, із яких формується конус вулкану.
Виверження вулкану Стромболі відрізняються ритмічністю.
Вулкани етно-везувіанського виду характеризуються кислими лавами, дуже
сильними виверженнями, під час яких викидається величезна кількість твердих уламків
та лави. Вони можуть тривалий час знаходитись у стані слабкого виверження і навіть
спокою, які перериваються потім грандіозними та спустошливими викидами. До цього
типу належать вулкани Етна та Везувій в Італії, а також численні вулкани Камчатки і
Курильських о-вів.
Волканський тип (названий за вулканом Волкано на Ліпарських о-вах).
Виверження вулканів супроводжується дуже в'язкою кислою лавою, яка досить швидко
охолоджується при контакті з атмосферою і припиняють активну діяльність на тривалий
час, протягом якого відбувається накопичення газів, які з часом проривають пробку з
колосальною силою. Над вулканом виникає чорна хмара з газів, попелу, лапілей і бомб з
поверхнею, що нагадує хлібну шкірку, дуже потріскану.
Пелейський вид названий за іменем вулкану Мон-Пеле на о-ві Мартініка
(Атлантичний океан, поблизу Гавани). При виверженні вулканів цього типу попіл та гази
46