Page 46 - 4438
P. 46

Далі  на  схід  зона  включає  такі  згаслі  вулкани  як  Ельбрус  і  Казбек  на  Кавказі,
                   Арарат  у Туреччині  і Дамевенд в Ірані. На Памірі  і в Гімалаях, а також в інших дуже
                   стиснутих ядрами складчатих ланцюгах півдня Азії не спостерігається молода вулканічна
                   діяльність, але уже в Бірмі знову появляються молоді вулкани. Потім зона охоплює одну
                   із  самих  активних  областей  вулканічної  діяльності  на  Землі  –  область  Малайського
                   архіпелагу. Тут відомі тільки на островах Суматра 11 діючих вулканів, на Яві – 19, на
                   Малих Зондських – 15 і Південно-Молунських – 3. Інтенсивність вулканічних проявів на
                   о-вах  архіпелагу  пояснюється  тим,  що  тут  середземноморська  зона  змикається  з
                   «вогняним кільцем» Тихого океану.
                          Атлантична  зона  включає  в  північній  частині  такі  відомі  вулканічні  області  як
                   Ісландія,  де  відомо  26  діючих  вулканів,  у  тому  числі  4  підводних  і  велика  кількість
                   згаслих.  Серед  діючих  найбільшою  активністю  відрізняється  Гекла  –  вулкан  висотою
                   1557 м з пятьма кратерами, який за останнє тисячоліття мав близько 30 вивержень. На
                   північний  захід  від  Ісландії  в  Атлантичному  океані  відомий  один  невеликий  діючий
                   вулкан на о. Ян-Майен. На півдні, поблизу африканського берега  розташовані Канарські
                   о-ви з декількома вулканами та о-ви Зеленого мису з одним діючим вулканом Фогу. На
                   південний  захід  від  Канарських  о-вів  розміщена  група  Азорських  о-вів  вулканічного
                   походження, поблизу яких зареєстровані підводні виверження.
                          В  екваторіальній  і  південній  частині  Атлантичного  океану  відомі  острови
                   Гвінейської затоки, Вознесіння, Святої Єлени  і Трістан – де –  Кунья, на яких вулкани
                   давно згасли. До атлантичної зони вулканів належить також Гвінея на західному березі
                   Екваторіальної Африки з одним діючим вулканом Камерун.
                          Індійська  зона  включає  три  групи  вулканічних  островів  в  Індійському  океані  з
                   найбільшим о. Керген. До індійської групи належать вулкани Східної Африки та молоді
                   вулкани  на  Аравійському  півострові.  Вулкани  Східної  Африки,  очевидно,  зв'язані  з
                   системою  глибоких  тектонічних  тріщин  і  витягнутими  вздовж  них  вузькими  зонами
                   опускання,  які  тягнуться  від  Червоного  моря  через  Кенію  і  Танганьїку  до  берега
                   Мозамбікської  протоки.  Дві  самі  високі  африканські  гори  –  Кенія  (5199  м.)  і
                   Кіліманджаро  (5895  м.)  –  представляють  собою  руїни  древніх  вулканів  альпійського
                   вулканічного циклу. Признаками молодого вулканізму в Аравії і Малій Азії є обширні
                   базальтові плато на півночі Аравійського півострова, свіжі вулканічні конуси на окраїнах
                   Дамаска, підводне виверження біля Адену. До індійської зони вулканізму слід віднести
                   два відомих в Антарктиді діючі вулкани: Еребус і Террор.
                          На  суміжних  сусідніх  з  Україною  територіях  і  в  самій  Україні  існують
                   геосинклінальні зони, які відрізняються значною сейсмічністю та активним вулканізмом.
                   Це Ельбрус і Казбек на головному Кавказькому хребті, в Закавказзі. На території Росії в
                   Прибайкаллі, Забайкаллі і Далекому Сході відомі молоді виверження ефузивних порід, а
                   місцями  збереглися  і  вулкани.  Діючі  вулкани  на  території  Росії  знаходяться  тільки  на
                   самій східній окраїні: на п-ві Камчатка і Курильських о-вах.
                          Зокрема на п-ві Камчатка нараховується близько 180 вулканів, із яких 14 активно
                   діючих, 9 – періодично згаслих і більше 157 вулканів загаслих. Цей півострів розміщений
                   у  рухомій  зоні  земної  кори  альпійського  складчатого  поясу  і  належить  до
                   Тихоокеанського «вогняного кільця».
                          Вулкани Курильських островів приурочені до глибоких розломів у земній корі і є
                   продовженням розломів Камчатки, разом вони утворюють одну вулканічну і тектонічну
                   Курило – Камчатську дугу, де нараховують 25 діючих, 13 погасаючих і більше 60 згаслих
                   вулканів.
                          На території України найбільш активними сейсмічними зонами є Карпати і Крим.
                          Найбільш  яскраво  вулканізм  в  Українських  Карпатах  проявився  на  території
                   Закарпаття в неогеновий період.
                          Неогеновий  вулканізм  Закарпаття  належить  до  орогенного  етапу  розвитку
                   геосинкліналі  Карпат,  йому  властива  потужна  активність.  З  ним  пов'язані  ефузивні,
                   пірокластичні  та  інтрузивні  утворення  Вигорлат  –  Гутинського  пасма  і  Берегівського
                   горбогір'я.  До  цього  циклу  також  належить  ланцюг  похованих  вулканів,  який
                                                                                                             45
   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51