Page 175 - 4437

стабілізувала суспільне життя та хід історії, створила умови для нагромадження
історичного досвіду, сприяла продуктивнішому розвитку культури.
Проте стає зрозумілим, що поняття цивілізації не співпадає із поняттям
культури: цивілізація ніби концентрує переважно ті сторони суспільного життя,
які забезпечують функціонування технологічної складової культури, а не її
смислових засад. Першими гаслами цивілізації стають «зручність, ефективність,
комфорт». Чітко протиставлення культури і цивілізації подано у концепції
«морфології культури» О. Шпенглера, у деяких міркуваннях М. О. Бердяєва.
Шпенглер розглядав цивілізацію як стадію занепаду певної культури, оскільки для
цивілізації гонитва за нескінченним нарощуванням матеріальних ресурсів
суспільного життя стає провідним чинником її дії. М. Бердяєв зазначав, що
культурою рухає безкорисливе прагнення самореалізації, а цивілізацією – саме
користь, матеріальні зацікавлення. Тому цивілізація знищує культуру, веде до
втрати нею своїх живильних імпульсів. На місце культури як прагнення до
людського самовиявлення приходить псевдокультура, заснована на
неконтрольованих вибухах негативної енергії. За Шпенглером, цивілізація може
виникнути і виникає лише на грунті певних культурних досягнень; в цьому сенсі
вона дійсно постає майже тотожною культурі. Але протистояння культури і
цивілізації спостерігаються час від часу в певні історичні періоди. Наприклад,
коли стимулювалися лише ті напрями розвитку культури, які були вигідні
можновладцям, царям, деспотам, багатіям та ін., коли розвивалася переважно
культура розкошів та вишуканих втіх.
Тому слід визнати, що культура та цивілізація постають двома різними
сторонами людського суспільно-історичного буття; їх протистояння, але і взаємне
стимулювання постає нормальним явищем. Однак слід мати уявлення і про
сутність культури, і про сутність цивілізації, і про складність їх взаємовпливів.
Сьогодні поняття «цивілізація» найчастіше застосовують для означення
досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня
функціонування культури в усіх її складових. Тобто, цивілізація – це такий рівень і
стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне
функціонування в усіх галузях буття суспільства. Цивілізація – це такий щабель у
розвитку суспільства, на якому весь зміст культури розгортається в актуальному
плані, він увесь діє, живе, продукує подальші повноцінні й багатопланові форми
інтелектуального життя суспільства.

4. Сучасна цивілізація і формування інформаційно-технічного
суспільства.

Цивілізація сформувалася приблизно 3,5 тис. років до н.е. як результат
розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, відокремлення
міста від села, розумової праці від фізичної; виникнення товарного виробництва і

174