Page 176 - 4437

товарно-грошових відносин, розколу суспільства на класи і створення держав. У
історії виділяють такі періоди: землеробський, або аграрний (держави
Стародавнього Сходу, античності і Середньовіччя); промисловий (держави
Відродження, Нового часу аж до ХХ ст.); науково-технічний (сучасний). Останній
розглядається соціальною філософією як перехідний від капіталізму до
майбутнього суспільства.
Сучасний науково-технічний період у розвитку цивілізації відрізняється від
попередніх величезними досягненнями, насамперед у продуктивних силах.
Результатами технічного і технологічного застосування науки у виробництві є
автоматизація, комп’ютеризація засобів виробництва. Якщо, наприклад ЕОМ
першого покоління (на електронних лампах) виконували до 10 тис. операцій за
секунду, то сучасні (на великих і надвеликих інтегральних схемах) – десятки
мільйонів. Система «Наука – Техніка – Виробництво» відкриває безмежні
перспективи зростання кількості і якості знарядь і предметів праці. Досягнення
науки, їх застосування у виробництві були б неможливими без людини-
інтелектуала. Її діяльність, світогляд і стосунки стали раціональними, тобто
доцільними і цілеспрямованими, цивілізованими.
Для виробничих відносин сучасного періоду цивілізації характерні ринкова
економіка, плюралізм форм власності, розподілу, обміну і споживання
виробленого продукту, внутрішньодержавна і міжнародна спеціалізація,
кооперація та інтеграція. Їх вплив на політичну надбудову виявляється у зростанні
демократизму, політичного плюралізму, переваги дипломатичних шляхів
вирішення суперечностей між народами і державами над насильницько-
збройними, у перетворенні держав на стратегічних партнерів.
Справджуються у цілому передбачення засновників соціально-
філософського вчення про цивілізацію К. Сен-Сімона, О. Конта, М. Вебера, А.
Тойнбі та ін. про основні її ознаки: машинне виробництво, товарно-грошові
відносини, підприємництво і наймана праця, одержання прибутку, інвестиції в
економіку, наукова організація праці.
ХХ століття показало, що розвивається цивілізація не без істотних втрат.
Наприклад, машинне обладнання призводить до технічного закріпачення
особистості, робить її рабом машини, придатком технологічного процесу.
Машинне виробництво викликає дегуманізацію праці, особисте життя робітника
починається лише за ворітьми підприємства, лише у споживанні він може
реалізувати свою особистість, а у виробництві він – функціонер, агент
технологічного процесу. Як результат – масова культура, всезагальне
підпорядкування способу мислення людей рекламі та інформації. Вадою
машинної цивілізації є безробіття, економічна та інші нинішні глобальні
проблеми, перетворення споживацтва на культ масової свідомості. У суспільній
думці створено стереотип про те, що масове виробництво і споживання цілком
можуть замінити релігійні сподівання на духовне врятування. Достаток предметів

175