Page 85 - 4428
P. 85

організацій; паливо й енергія на технологічні цілі; зворотні відходи
              (вираховуються);  основна  заробітна  плата;  додаткова  заробітна

              плата;  єдиний  соціальний  внесок;  витрати  на  утримання  та
              експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; втрати від
              браку; інші виробничі витрати.
                   При  раніше  діючому  механізмі  господарювання,  коли  у
              підприємств не було реальних стимулів щодо зменшення величини
              витрат  через  управління  ними,  розроблялися  зведені  кошториси
              витрат  на  рік  з  розбиванням  по  кварталах.  У  теперішніх  умовах,
              враховуючи  невизначеність  та  високий  ступінь  змінності  умов
              зовнішнього середовища, зведені кошториси витрат потрібно скла-
              дати щоквартально, а щодо річних кошторисів, то доцільно робити
              лише прогнозний більш узагальнений розрахунок.
                   Зведений  кошторис  витрат  підприємства  надалі  може
              слугувати безпосередньою базою для формування бюджету доходів
              і витрат, та побічно використовуватись при розробленні бюджетів
              руху  грошових  коштів  та  активів  і  пасивів.  Бюджетування  також
              може  виступати  як  один  із  методів  планування  витрат  та  буде

              докладніше  розглянуто  у  наступному  розділі  даного  навчального
              посібника.
                   Таким чином, кошториси дозволяють узагальнити усі витрати,
              незалежно  від  рівня  диверсифікації  діяльності,  що  створює
              можливості для вивчення та аналізу структури витрат, визначення
              тенденцій часових та структурних змін.
                   При  плануванні  поточних  витрат  важливе  значення  відіграє
              калькулювання  собівартості  продукції.  Собівартість  продукції
              (виробів,  робіт,  послуг)  –  це  виражені  у  грошовій  формі  поточні
              витрати  підприємства  на  її  виробництво  і  збут.  За  тривалістю
              періоду виділяють середньомісячну, середньоквартальну, середньо-
              річну собівартість. За методом розрахунку – планову, нормативну,
              фактичну  собівартість.  За  місцем  виникнення  собівартість  поді-

              ляють  на  цехову,  загальновиробничу  та  повну.  За  ознакою  пере-
              несення  на  продукцію  виокремлюють  собівартість  товарної,  реа-
              лізованої  та  валової  продукції.  За етапами  формування  виділяють
              технологічну,  виробничу,  повну  собівартість.  Калькулювання
              собівартості передбачає розрахунок у грошовому виразі витрат на
              виготовлення  певного  об’єкта  калькулювання  (одиниці  продукції,
              робіт  чи  послуг).  Калькулювання  собівартості  продукції  здійс-
              нюється  за  калькуляційними  статтями,  які  формують  виробничу
              собівартість. Крім витрат виробничої собівартості при формуванні
              ціни важливо враховувати ще й такі статті витрат: адміністративні,
              витрати на збут, інші операційні витрати.
                   У  процесі  калькуляційних  розрахунків  використовуються  такі


                                                           84
   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90