Page 90 - 4428

хідно зазначити, що на практиці використовують два методи
встановлення норм (аналітично-дослідницький та аналітично-
розрахунковий), хоча перший характеризується більшою трудо-
місткістю та складністю, але на нових виробництвах та на під-

приємствах, де не використовувались нормативи, його застосу-
вання є доцільним.
За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю

роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без до-
слідження умов виконання. При цьому базою встановлення є по-
переднє виконання робіт чи операцій. Залежно від особливостей
визначення норм у межах сумарного методу виділяють досвідний

метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статис-
тичний (базується на даних оперативної виробничої статистики за
минулі періоди) та порівняльний метод (грунтується на встанов-

ленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння
параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які
встановлюються на усю роботу без поділу її на складові елементи,

вивчення та аналізу виробничих умов, проведення технічних та
економічних розрахунків називаються досвідно-статистичними. За
терміном дії виділяють норми (див. рис. 3.2) умовно-постійні

(діють в таких умовах праці, які були враховані при їх розроб-
ленні), тимчасові (як правило, встановлюються на період освоєння
нового виробництва), сезонні (використовуються в галузях з се-
зонним характером праці), разові (установлюються на окремі

рідкісні роботи тощо). За обов’язковістю застосування виділяють
директивні норми (є обов’язковими для застосування) та інди-
кативні (мають рекомендаційний характер).

За ступенем агрегування розробляють норми диференційовані
(на окремі елементи операції: переходи, трудові прийоми, дії чи
рухи), укрупнені (на комплекси елементів операції чи на всю
операцію (роботу) в цілому), комплексні (на кінцевий укрупнений

вимірник), типові (на типовий технологічний процес чи типову
деталь) та єдині (на технологічно однорідні роботи для різних галу-
зей, а за різних умов праці використовують корегувальні

коефіцієнти).
Важливе значення для цілей планування має класифікація норм
за рівнем формування. В умовах командно-адміністративної еко-

номіки норми незалежно від рівня їх формування мали переважно
директивний характер, тобто були обов’язковими до виконання. На

89