Page 90 - 4428
P. 90

хідно  зазначити,  що  на  практиці  використовують  два  методи
              встановлення  норм  (аналітично-дослідницький  та  аналітично-
              розрахунковий),  хоча  перший  характеризується  більшою  трудо-
              місткістю  та  складністю,  але  на  нових  виробництвах  та  на  під-

              приємствах,  де  не  використовувались  нормативи,  його  застосу-
              вання є доцільним.
                   За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю

              роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без до-
              слідження  умов  виконання.  При  цьому  базою  встановлення  є  по-
              переднє  виконання  робіт  чи  операцій.  Залежно  від  особливостей
              визначення  норм  у  межах  сумарного  методу  виділяють  досвідний

              метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статис-
              тичний (базується на даних оперативної виробничої статистики за
              минулі  періоди)  та  порівняльний  метод  (грунтується  на  встанов-

              ленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння
              параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які
              встановлюються на усю роботу без поділу її на складові елементи,

              вивчення  та  аналізу  виробничих  умов,  проведення  технічних  та
              економічних розрахунків називаються досвідно-статистичними. За
              терміном  дії  виділяють  норми  (див.  рис.  3.2)  умовно-постійні

              (діють  в  таких  умовах  праці,  які  були  враховані  при  їх  розроб-
              ленні), тимчасові (як правило, встановлюються на період освоєння
              нового  виробництва),  сезонні  (використовуються  в  галузях  з  се-
              зонним  характером  праці),  разові  (установлюються  на  окремі

              рідкісні  роботи  тощо).  За  обов’язковістю  застосування  виділяють
              директивні  норми  (є  обов’язковими  для  застосування)  та  інди-
              кативні (мають рекомендаційний характер).

                   За ступенем  агрегування розробляють  норми диференційовані
              (на  окремі  елементи  операції:  переходи,  трудові  прийоми,  дії  чи
              рухи),  укрупнені  (на  комплекси  елементів  операції  чи  на  всю
              операцію (роботу) в цілому), комплексні (на кінцевий укрупнений

              вимірник),  типові  (на  типовий  технологічний  процес  чи  типову
              деталь) та єдині (на технологічно однорідні роботи для різних галу-
              зей,  а  за  різних  умов  праці  використовують  корегувальні

              коефіцієнти).
                   Важливе значення для цілей планування має класифікація норм
              за  рівнем  формування.  В  умовах  командно-адміністративної  еко-

              номіки норми незалежно від рівня їх формування мали переважно
              директивний характер, тобто були обов’язковими до виконання. На

                                                           89
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95