Page 57 - 4417

T  T  T  T 0 e  al . (1.148)
1
0
2
Для рівнинних ділянок газопроводу приймаємо C 5  0, і
тоді
C
T  T  4 . (1.149)
0
0
a
Якщо не враховувати ефект Джоуля-Томсона, то C 4  0 і
у формулі (1.149) замість зведеної температури T користу-
0
ються реальним значенням температури ґрунту T .
0
Основними факторами, що визначають гідравлічний опір
у магістральних газопроводах, є шорсткість внутрішніх стінок
трубопроводу, число Рейнольдса і ступінь забруднення внут-
рішньої порожнини газопроводу.
Гідравлічна шорсткість газопроводів залежить від умов
будівництва і експлуатації трубопроводу і змінюється в широ-
ких межах. Шорсткість нових газопровідних труб, що не за-
знали корозії, дорівнює в середньому 0,03 мм. Атмосферна
корозія, яка буває, коли труби довго лежать на відкритому
повітрі під час будівництва, і внутрішня корозія в процесі
експлуатації газопроводу збільшують шорсткість стінок тру-
бопроводу до кількох десятих міліметра. У деяких випадках,
коли транспортується сухий газ, що не містить корозійних
домішок, можливе зменшення шорсткості. Це пов’язано з тим,
що тверді частинки, які містяться в газі, шліфують стінки тру-
бопроводу.
Для газопроводів звичайним є квадратичний режим руху
газу. Режим змішаного тертя можливий при неповному заван-
таженні газопроводу. Межа між квадратичною зоною і зоною
змішаного тертя визначається перехідним числом Рейнольдса
5 , 1
 d 
R пер  11   , (1.150)

 2k 
де k – абсолютна шорсткість, мм.
Число Рейнольдса газового потоку зручно представити
як функцію об’ємної або масової витрати газопроводу

58