Page 26 - 4381

Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Нідерланди,
Норвегія, Німеччина, Франція, Швейцарія та ряд інших.
Достатньо ефективною для світової вищої освіти є
тенденція удосконалення і розширення «короткої і
професіоналізованої» вищої освіти. Йдеться не про аналоги
наших технікумів, а про інтенсивне навчання у справжньому
ВНЗ (це, нерідко, - особливий підрозділ університетів), але
упродовж малого проміжку часу, до трьох років. За умови
доброї організації (прикладом є створені нещодавно
«університетські інститути» у Франції) отримується ґрунтовна
освіта, як наслідок - випускники легко знаходять роботу.
Тенденції до всебічної (єдиної) університетської
системи разом із розвитком сильного сектору вищої освіти
неуніверситетського рівня сприяли ширшому тлумаченню
поняття «університет», що відрізняється від визначення, яке
традиційно використовується щодо континентального
європейського університету, - установа з інтенсивною
співпрацею, узгодженістю між викладанням, навчанням та
успіхами у ньому, де велика увага приділяється
індивідуальному навчанню.
Основні ж завдання щодо організації навчальних
закладів вищої освіти, які мають професійно орієнтовані
програми навчання паралельно з університетським сектором,
майже однакові у більшості країн.
Відтак, спробуємо стисло описати головні тенденції
розвитку систем вищої освіти у деяких країнах Європи, США
та Японії, проілюструвавши сучасний стан та національну
систему кваліфікацій у вищій освіті. Звернемо увагу на
аспекти мобільності, прозорості, зокрема: системи кредитів та
визнання рівнів освіти, гарантії (забезпечення) якості, плата за
навчання та деякі практичні аспекти (структура та організація
навчального року, іноземний студент та система
профорієнтації).

25