Page 15 - 4337
P. 15

щодо  її  побудови,  складу  елементів,  підсистем,  компонентів,
                  особливостей внутрішніх і зовнішніх зв'язків.
                        Структуризація    –  засіб  пізнання  ступеня  складності  будь-
                  якого  об’єкта  чи  процесу  на  всіх  рівнях  (від  макро-  до  мікро-),

                  дослідження  структури  системи.  Сутність  процесу  чи  явища  як
                  системи виявляється в їхній структурі, однак реалізується в їхніх
                  функціях  (ролях,  призначенні).  Це  дозволяє  розглядати  систему

                  як структурно-функціональну  цілісність,  в  якій кожний  елемент
                  (підсистема,  компонент)  має  певне  функціональне  призначення,
                  яке  має  узгоджуватися  із  загальними  цілями  системи  в  цілому.
                  Рівень  цілісності  системи  залежить  від  рівня  відповідності  її

                  структури і функцій головній меті системи.
                        Розрізняють  функціональну  залежність  (у  математичному
                  розумінні)  і  функціональне  призначення  (у  соціальному

                  розумінні)  досліджуваних  об’єктів.  На  основі  другого  аспекту
                  формується  уявлення  про  соціальні  функції  системи.  Функція  є
                  конкретизацією  призначення  системи,  доводить  доцільність

                  існування об’єкта або процесу в межах цієї системи. Функція  –
                  це спосіб практичної реалізації призначення (цілі) системи.
                        У  межах  структурно-функціонального  підходу  досліджують

                  сутнісно-функціональну,                    функціонально-генетичну                      та
                  функціонально-логічну структуру системи. Перша з них виявляє
                  субстанційні  елементи,  підсистеми  та  компоненти  системи,  їх
                  сутнісні зв'язки та основні функції.

                        Друга  –  розкриває  внутрішні  закономірності  розвитку  і
                  функціонування системи (від простого до складного, від нижчого
                  до  вищого,  від  генетично  вихідного  до  генетично  похідного,

                  включаючи  у  "знятому"  вигляді  моменти  попереднього  при
                  відносній самостійності).
                        Третя – виявляє логічно можливі відношення між функціями
                  системи:  відношення  переваги,  домінування,  супідрядності

                  (основна  і  допоміжні  функції);  відношення  функціональної
                  рівнозначності  або  еквівалентності;  відношення  сполучення
                  (поєднання)  (комбінована  функція)  та  ін.  У  результаті

                  структурно-функціонального                  підходу        створюються            моделі
                  (описові, математичні, графічні) досліджуваної системи.
                        3агальнонауковою               методологією             вивчення           об’єкта

                  дослідження є системно-діяльнісний підхід, який набув значного
                  поширення  в  сучасних  наукових  розробках.  3азначений  підхід


                                                              15
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20