Page 14 - 4337
P. 14

- телеологічні (цілеспрямовані) й ненаправлені;
                  - регульовані й нерегульовані.
                    3  позицій  системного  підходу  можна  розглядати  будь-яку
            сферу. Орієнтація на системний підхід у дослідженні (структура,

            взаємозв’язки  елементів  та  явищ,  їх  супідрядність,  ієрархія,
            функціонування, цілісність розвитку, динаміка системи, сутність
            та  особливості,  чинники  та  умови)  виправдана  тоді,  коли

            ставиться завдання дослідити сутність явища, процесу.
                  У  системному  дослідженні  об’єкт,  що  аналізується,
            розглядається  як  певна  множина  елементів,  взаємозв'язок  яких
            зумовлює  цілісні  властивості  цієї  множини.  Основний  акцент

            робиться  на  виявлення  різноманітності  зв'язків  і  відношень,  що
            мають  місце  як  усередині  досліджуваного  об'єкта,  так  і  у  його
            взаємодії  із  зовнішнім  середовищем.  Властивості  об'єкта  як

            цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними
            властивостями  його  окремих  елементів  чи  підсистем,  скільки
            специфікою  його  структури,  особливими  системотворчими,

            інтегративними зв'язками досліджуваного об’єкта.
                  Системний  принцип  дає  змогу  визначити  стратегію
            наукового  дослідження.  В  його  межах  розрізняють  структурно-

            функціональний,  системно-діяльнісний,  системно-генетичний  та
            інші підходи.
                  Сутність  структурно-функціонального  підходу  полягає  у
            виділенні  в  системних  об’єктах  структурних  елементів

            (компонентів,  підсистем)  і  визначенні  їхньої  ролі  (функцій)  у
            системі.  Елементи  і  зв'язки  між  ними  створюють  структуру
            системи.  Кожний  елемент  виконує  свої  специфічні  функції,  які

            "працюють"            на       загальносистемні             функції.         Структура
            характеризує систему в статиці, функції  – у динаміці. Між ними
            е певна залежність.
                  Структуризація  об’єкта    –  необхідна  умова  його  вивчення.

            Вона дозволяє виділити, а потім описати суттєві складові об’єкта
            – елементи, підсистеми, компоненти, зв'язки, властивості, функції
            та ін. Опис структури об’єкта полягає в його поділі на складові та

            встановленні  характеру  взаємозв’язків  між  ними.  Аналіз
            структури  здійснюється  за  допомогою  метода  класифікації    –
            багатоступінчатого, послідовного поділу досліджуваної системи з

            метою  систематизації,  поглиблення  й  отримання  нових  знань




                                                        14
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19