Page 6 - 4329

управління. І це цілком відповідало вимогам існуючої у той час соціально-економічної і
1
політичної формації.
Однак ситуація докорінно змінилася. Зараз будь-яка організація, незалежно від
форми власності, цілей і сфери діяльності, функціонує в умовах постійної взаємодії
двох взаємно протилежних середовищ – зовнішнього і внутрішнього.
У зовнішньому середовищі організації головне – це ринок і закони, що його
регулюють. Через це вся діяльність організації, пов'язана із зовнішнім середовищем
(взаємини з постачальниками і споживачами, контакти з податковими і
контролюючими органами і т. п.) в основному здійснюється за допомогою застосування
економічних методів управління.
Керівництво організації не в змозі безпосередньо контролювати зовнішню сферу
її діяльності. Воно може лише опосередковано впливати на процеси, що тут
відбуваються. Для цього ідеально підходять саме економічні, а не адміністративні
методи дії. Значна частина сучасних дослідників і практиків у галузі менеджменту
основну увагу відводить економічним методам управління, відводячи на другий план
адміністративні методи.
Такий підхід далеко не завжди виправданий і доцільний. Разом з численними
зовнішніми чинниками на ефективність господарської діяльності будь-якої організації
значно впливає її внутрішнє середовище.
«Основна принципова відмінність між зовнішнім і внутрішнім середовищем
організації полягає в тому, що в останній відсутні ринкові відносини. Їх можна лише
штучним чином змоделювати для підвищення ефективності бізнесу. Тому для
внутрішнього середовища організації найкращим чином підходять саме
2
адміністративні методи управління» , – наголошує А. Фомічов.
Зрозуміло, адміністративні методи управління, вживані у внутрішньому
середовищі організації, повинні тісним чином поєднуватися з економічними, але при
цьому їм слід відводити першорядну роль.

1
Див. Фомичев А. Н. Административный менеджмент: Учебное пособие. – М: Издательско-торговая
корпорация "Дашков и К", 2003. – С. 5.
2
Там само.. – С. 5.
6