Page 135 - 4306
P. 135

людства.  Глобальні  проблеми  є  наслідком  культурного
               розвитку і одночасно виступають його гальмом. Культур-
               ний процес як самодостатній самооптимізується через сис-
               тему  зворотних  зв’язків,  які  виконує  індивід  чи  індивіди.
               Останні  саморегулюються  в  планетарному  соціокультур-
               ному полі. З точки зору теорії систем таке утворення само-
               достатнє для кореляції тих чи інших флуктуацій, якими є
               глобальні  проблеми  ХХ-ХХІ  ст.  Однак  академік  В.  Вер-
               надський не випадково зазначав, що людство з його при-
               скореним темпом розвитку – це «нова небувала геологічна
               сила». Людина – суб’єкт її лідерства і бере на себе не лише
               моральну, а й правову відповідальність як по відношенню
               до власного життя, так і до всього сущого на планеті Зем-
               ля.  Сьогодні  постає  питання,  чи  відповідає  призначення
               людини її екологічній, загальнолюдській культурі, чи зда-
               тна вона спрогнозувати наслідки своєї діяльності?
                    Рональд  Хіггінс –  один  із  керівників  лондонської
               школи економічних досліджень, філософ, соціолог, дипло-
               мат  в 1978  р.  видав  книжку «Сьомий  ворог».  У  праці
               Р. Хіггінса зроблено прогноз на 20 років: «Зростання кон-
               фронтацій між Півднем і Північчю...У великих містах Пів-
               ночі (в  тому  числі  і  радянських)  потужна  терористична
               організація, що виступає від імені народів Півдня, прово-
               дить  постійні  атаки  на  найбільш  вразливі  ділянки  північ-
               них  міст –  системи  комунікацій,  транспорт,  водозабезпе-
               чення».
                    Слід  зазначити,  що  передбачення  Хіггінса,  на  жаль,
               справдилися.  Отже,  сучасний  рівень  наукового  пізнання
               світу, нових тенденцій в його розвитку може бути не тіль-
               ки прогнозований, а й скоригований у напрямку, необхід-
               ному усій людській спільноті.
                    В  умовах  глобалізації  усього  суспільного  життя  по-
               трібні  не  тільки  знання  про  людину,  які  дає  наука,  а  й
               знання самої людини. Людина поступово повертається до
               інтуїтивного сприйняття сутності. В її діях утверджується
               провіденціальне.  Це  відношення  живого  до  живого,  що
               формується  мистецтвом,  людським  братством,  спільністю
               людини і природи.
                    На сучасному етапі свого розвитку людство як єдине
               ціле зіткнулося із завданням всесвітньо-історичного вимі-
                                            135
   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139   140