Page 138 - 4306

тури, що призводить до втрати самобутності, соціальних
протестів, ворожого ставлення до західної культури. У
зв’язку з цим представляє інтерес ідеологія «модернізації
без вестернізації». Ця ідея висловлювалась С. Ханінгтоном
по відношенню до країн третього світу, що намагаються
використовувати західний досвід для розвитку традиційної
культури. Економічний аспект цієї проблеми добре висвіт-
лив у ХІХ ст. Ф. Ліст. Він довів, що країни з ринковою
економікою виграють від того, що цю модель сприймають
інші країни. Адже останні у випадку переходу до ринкової
економіки приречені на залежність від розвинених. Сучас-
ність це підтвердила. Але такий стан зовсім не пропонує
відмовитись від модернізації. Необхідно лише використо-
вувати концепцію «автаркії (незалежності) великих прос-
торів», що обґрунтовує механізм модернізації без вестерні-
зації.
Панорама культури XX ст. досить барвиста. Зовсім
незначна частина населення світу є носієм архаїчної куль-
тури (мисливці та збирачі); більша частина людства пере-
буває на рівні традиційної, аграрної культури; і лише одна
третина з 5 млрд. людей досягла стадії науково-технічної,
сучасної культури. Цілком зрозуміло, що внаслідок поту-
жного розвитку засобів масової комунікації та інформації
сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культу-
ри багатьох народів світу.
Всі ці фактори призводять до того, що власне культу-
рне співробітництво перетворюється на фундаментальну
необхідність виживання людства. На думку генерального
директора ЮНЕСКО, «встановлення справжнього культу-
рного плюралізму – єдиний шлях, що дозволяє протистоя-
ти зростаючій одноманітності, котра несе в собі експансію
технічної цивілізації». Цей шлях повинен розглядатися як
фактор світової рівноваги і творчості. Міжнародне співро-
бітництво, що забезпечує зближення людей та ідей, роз-
ширення взаєморозуміння та солідарності, паралельно
сприяє зміцненню культурного аспекту розвитку, що є ме-
тою будь-якого розвитку. Сприяти різноманітності культур
– одна із цілей світової спільності (ООН), що зафіксована в
першій статті Статуту ЮНЕСКО. У ній сказано, що мета
співробітництва – сприяти «зближенню і взаєморозумінню
138