Page 326 - 4304
P. 326

ОСОБЛИВОСТІ  ЗВАРЮВАННЯ  СТАЛЕЙ  ПІДВИЩЕ-

            НОЇ МІЦНОСТІ

                   У вітчизняній і зарубіжній практиці резервуаробудування все
                                                                                                   2
            частіше  застосовують  сталі  з  межею  міцності 55-60  кгс/см .  Це
            сприяє зменшенню металоємності резервуарів.
                   Застосування  мікродобавок  ванадію,  ніобію  і  титану
            дозволило  значно  підвищити  механічні  властивості  сталі  завдяки

            виділенню  карбідів  і  карбідонітридних  фаз.  Сталі  підвищеної
            міцності  марки 16Г2АФ  більш  схильні  до  зростання  зерна  в
            навколошовній зоні, а за високих швидкостей охолодження в них
            з'являються нерівні структури і холодні тріщини.

                   При  розробці  технології  зварювання  сталей  підвищеної
            міцності  розраховують  тепловий  режим,  при  якому  запобігають
            утворення  мартенситу  і  тріщин,  та  вибирають  зварювальні

            матеріали,  що  забезпечують  високу  технологічну  міцність
            наплавленого металу і однакову міцність його з основним металом.
            Необхідний  тепловий  режим  зварювання  можна  забезпечити

            відповідним встановленням енергії процесу.
                   При  зварюванні  кореневого  шару  шва  вертикального  стику
            резервуару  електродами  з  фторокальцієвим  покриттям (УОНІ-13/65)

            діаметром 3  мм  енергія  повинна  складати  близько 2,7  ккал/см
            (U = 24 В, І = 120 A, V = 7,2 м/год.). У цьому випадку, залежно від
                                            зв
            товщини  металу,  температури  навколишнього  середовища  і  марки
            електроду необхідно застосовувати попереднє підігрівання.

                   Перед  зварюванням  вертикальних  стиків  резервуарів  із  сталі
            класу міцності С60/45  їх підігрівають пальниками марки ГВПН до
            температури 120-160 °С.  Температуру  підігрівання  контролюють

            термоолівцями, термофарбами і різними приладами на відстані не
            менше 100  мм  від  торців  листів,  що  нагріваються.  Після  цього,
            виконують зварювання секційним методом з накладенням ступенів
            у два шари (рис. 7.11, а). Перший зварник накладає два шари шва

            ділянками довжиною 180-200 мм у першій верхній секції з одного
            боку стінки резервуару.
                   Після  виконання  кореневого  шару  шва  першим  зварником

            готують  стик  для  другого  зварювальника.  Для  цього  абразивним
            кругом видаляють корінь шва і другий зварник виконує зварювання
            заповнюючого  і  облицювального  шарів  шва  в  першій  секції.
            Перший зварник накладає облицювальні шари шва в першій секції і



                                                         326
   321   322   323   324   325   326   327   328   329   330   331