Page 267 - 4303

коефіцієнтах тертя сили бокового опору ростуть пропорційно

поверхні тертя, тобто пропорційно довжині проходження (дільниця
а-б).

Рисунок 8.1 – Зміна сил опору грунту в процесі проколювання

У міру виходу наконечника в приймальний котлован опір
грунту зменшується на величину його лобової складової (дільниця
б-в). Щоб зменшити боковий опір, намагаються зменшити обтиск

грунту по всій довжині труби. Для цього вибійний конусний
наконечник роблять дещо більшим у діаметрі, що приводить до
утворення проміжку між трубою та стінками свердловини. Щоб
запобігти в цьому випадку втрати трубою повздовжньої стійкості, її

обладнують спеціальними направляючими башмаками,
розташованими по довжині труби. Башмаки в деякій мірі
запобігають викривленню труби в свердловині. Процес

проколювання проходить завдяки радіальному ущільненню грунту
конусним наконечником. Це досягається за рахунок змикання
грунтових пор і витісненню із них повітря та грунтової води. Із

збільшенням діаметра свердловини розширюється зона ущільнення,
що супроводжується інтенсивним зростанням необхідного
напірного зусилля.

Крім того, при деяких діаметрах кожуха (залежно від глибини
закладання трубопроводів) наступає такий момент, коли зона
ущільнення виходить за межі вільної поверхні. Це проявляється у
випучуванні поверхні і утворенні численних тріщин. Тому методом

проколювання прокладають труби діаметром не більше 500 мм.

267