Page 18 - 4293

ЛЕКЦІЯ 3
МОРФОЛОГІЯ. ІМЕННИК. ПРИКМЕТНИК. ЗАЙМЕННИК.
І ТА ІІ ВІДМІНИ ІМЕННИКІВ І ПРИКМЕТНИКІВ
СИНТАКСИС ПРОСТОГО ПОШИРЕНОГО РЕЧЕННЯ

ПЛАН
1. Граматичні категорії іменника та прикметника.
2. Основні (словникові) форми іменника та прикметника.
3. Перша відміна (Declinatio prima).
4. Прийменники (Praepositiōnes).
5. Синтаксис простого поширеного речення.
6. Друга відміна (Declinatio secunda). Особливості іменників (прикметників)
другої відміни.
7. Граматичний аналіз частин мови.

1. Граматичні категорії іменника та прикметника

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні
категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (casus) і відміни (declinatio).
У латинській мові є:
1. Три роди (Genĕra):
а) masculīnum (m) – чоловічий рід;
б) feminīnum (f) – жіночий рід;
в) neutrum (n) – середній рід.
2. Два числа (Numĕri):
а) singulāris – однина;
б) plurālis – множина.
3. Шість відмінків (Casus):
nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на
чому? де? коли? звідки?)
vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок
Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських
відмінків:
1) instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя
або засіб дії;
2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії;
3) ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось
віддаляється.
Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення.
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників. Залежно від
закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на -ŏ/-ě
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē

17