Page 172 - 4262

астеносферна провідна зона аналогічна підйому глибинної
провідної частини розрізу приблизно на 150 км.

Рисунок 7.3 – Схематична модель зміни
геоелектричного розрізу від «холодного» (зліва) до «гарячого»
(справа). Ізолінії оцифровані в Омм. Крапом виділені корова
й астеносферна провідні зони

На рис. 7.4 типові криві позірного опору, розраховані
П. П. Шиловським для описаних вище моделей
геоелектричного розрізу. При розрахунку градієнтні розрізи
апроксимувались шаруватими з достатньо великим числом
шарів, яке визначалось з умови, щоб подальше його
збільшення не впливало помітним чином на результати
розрахунку. Один із варіантів апроксимації для
континентальної моделі наведено в таблиці 7.1. Число шарів
тут рівне семи (без осадової товщі).

172