Page 168 - 4262

стрибками в інтервалі 7,0 – 8,2 км/с, а поперечних – 4,0 - 4,5
км/с, густина гірських порід збільшується в межах 2,7 - 3,5
3
г/см . Ця границя називається поверхнею Мохоровичича (на
честь югославського геофізика).
Земна кора представлена осадовим чохлом і
кристалічною складчатою основою – фундаментом (Ф).
Потужність осадового чохла на платформах у середньому
рівна 2 - 3 км, на щитах вона зменшується до нуля, а в
передгірських западинах досягає 8 - 15 км. За даними
електромагнітних зондувань, буріння та електричних
вимірювань у свердловинах осадова товща схематично може
бути представлена у вигляді багатошарового геоелектричного
розрізу, який характеризується чергуванням шарів високого та
низького питомих опорів (рис. 7.1). Проміжні пласти високого
питомого опору представлені вапняками, доломітами, солями,
гіпсами й ангідритами. Покрівля цих пластів, яка чітко
виділяється за електророзвідувальними даними, служить
місцевим проміжним опором чи маркувальним горизонтом.

Рисунок 7.1 – Варіант схеми геоелектричної моделі
земної кори і верхньої мантії

168