Page 167 - 4262

Фундаментальною моделлю геоелектричного розрізу є
неоднорідне горизонтально-шарове середовище, яке
складається із декількох шарів різної потужності з
витриманими за простяганням електричними властивостями.
Тип розрізу визначають за числом шарів і співвідношенням їх
питомих опорів. Наприклад, двошаровий розріз із
співвідношенням    , чи    ; тришаровий -    1   3 ,
2
2
2
1
1
 2   1   3 і т. д. За результатами інтерпретації електричних
зондувань деколи виділяють п’ять-шість шарів у розрізі, у той
час як за даними буріння їх може бути значно більше.
У загальному випадку геоелектричний розріз може
мати не тільки горизонтальні, але й вертикальні, схилові
границі та містити окремі об’єкти, обмежені складними
поверхнями розділу.
Треба відмітити, що геоелектричний розріз об’єктивно
відображає основні особливості геологічної будови. Однак це
не означає, що розрізи адекватні. Деякі шари практично не
відображаються в результатах вимірів у силу обмеженої
роздільної здатності електророзвідки. Тому зворотний перехід
від геоелектричного розрізу до геологічного в загальному
випадку є некоректною задачею і можливий тільки за
наявності додаткової інформації, яка розкриває зв’язок між
електричними властивостями виокремлених шарів та їх
літологічним складом.

7.2 Узагальнена геоелектрична модель земної кори та
верхньої мантії

Уявлення про будову та фізичний стан глибоких шарів
Землі основані головним чином на геофізичних даних. У
даний час вважається загальноприйнятим виділення трьох
основних шарів чи геосфер: земної кори потужністю
10 - 70 км – шар А, мантії, яка простягається до глибини
2900 км і складається, у свою чергу, з шарів В, С і D та ядра –
шари E, F, G. На границях між цими шарами, за сейсмічними
даними, відбувається різке збільшення густини гірських порід
і швидкості розповсюдження в них пружних хвиль. Так, на
поверхні розділу між земною корою та мантією швидкість
поширення повздовжніх сейсмічних хвиль змінюється

167