Page 171 - 4262

Щодо електропровідності континентальної земної кори
та верхньої мантії, то інформація про неї сумована на рис. 7.2.
Високий питомий опір верхньої частини консолідованої кори
поступово спадає з глибиною. В районах із підвищеним
тепловим потоком середня та нижня частина кори
характеризуються низькими опорами близько десятків Омм. З
переходом до верхньої мантії питомий опір знову зростає.
Астеносферний, частково розплавлений шар проявляється на
фоні плавного спадання опору з глибиною. Для „гарячого”
геоелектричного розрізу питомий опір цього шару того ж
порядку, що і корового.

Рисунок 7.2 – Зведений геоелектричний розріз земної
кори та верхньої мантії континентів (за Л. Л. Ваньяном)
Розрізи: 1 – стандартний «холодний»; 2 і 3 – проміжні;
4 – «гарячий»

На рис. 7.3 схематично показано зміну глибинного
геоелектричного розрізу від стандартного „холодного” (зліва)
до „гарячого” (справа). Поява корового провідного шару
3
приводить до підйому ізолінії 10 Ом/м з глибини 100 до
10 км. Астеносферна зона часткового плавлення викликає
підйом ізолінії 30 Омм з 250 до 100 км. Таким чином,

171