Page 170 - 4262

спостерігається різкий стрибок питомого опору від 1 000 до
10 000 Омм.
Підошвою земної кори прийнято вважати поверхню
Мохоровичича (М). У континентальних умовах вона
виявляється на глибинах близько 40 км. Наявність поверхні
Мохоровичича пояснюють зміною хімічного складу порід у
зоні переходу від базальтів до ультраосновних порід типу
перидотитів. На цих глибинах (при високому тиску та
критичній температурі) відбувається також зміна агрегатного
стану речовини, і напевне, утворюється фазовий перехід від
габроїдного нижнього шару земної кори до еклогітів верхньої
мантії (шар В). На границях К і М питомий опір зростає
ступінчасто.
Мантія поділяється на три зони: В – верхня мантія (40-
400 км), С – перехідна зона (400-1 000 км), D – нижня мантія
(1 000-2 900 км). У зоні В в інтервалі глибин 100-200 км за
даними електромагнітних зондувань виділяється шар високої
3
провідності S10 См. Цей шар називається астеносферою.
Його питомий опір, очевидно, не перевищує 10 Омм. Зі
збільшенням глибини він зростає до 100 - 200 Омм і,
починаючи з 300 - 400 км, східчастодібно знижується до
значень, менших 1 Омм.

7.3 Моделі „холодного” та „гарячого” геоелектричного
розрізу

Електричні параметри осадової товщі змінюються в
широких межах і повинні розглядатися індивідуально для
кожного району робіт відповідно до типу розрізу –
„холодного” чи „гарячого”.
Переходячи до питомого опору земної кори, відмітимо
практично повну відсутність інформації про
електропровідності океанічної кори в природному заляганні.
Це пов’язано з сильним поглинанням короткоперіодних
варіацій, необхідних для вивчення кори, у шарі води
потужністю декілька кілометрів. Досвід показує, що за
допомогою існуючої апаратури вдається реєструвати на дні
океану варіації з періодом довшим 15 хв. У той самий час
електропровідність кори найбільше впливає на варіації з
періодом 1 – 10 хвилин.

170