Page 29 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
проектування зберігаються підходи, сформовані в радянський період. змінення геополітичних
орієнтирів, поява різних форм власності й систем господарювання, поступовий перехід міст і
держави до постіндустріального суспільства, розширення громадянських прав тощо обумовлю-
ють нову парадигму урбаністичної діяльності та проектування, потребу творення нової урбаніс-
тичної культури і формування її носіїв (архітекторів-урбаністів). На жаль, у практиці підготовки
фахівців-урбаністів в Україні немає лекційного курсу, що стосується методології урбаністичного
проектування як загального алгоритму та системи методів виконання конкретних дій на шляху
вирішення поставлених завдань. Ці питання розглядаються вибірково в курсовому проектуванні.
Таким чином, автор ставить за мету розкрити методику урбаністичного проектування та
її використання в практиці підготовки спеціалістів у вищій школі. Автором пропонується ал-
горитм урбаністичного проектування, який традиційно використовується в проектній практиці,
проте з урахуванням змін змісту і методик виконання окремих етапів, які на сьогодні нечітко
структуровані й трактуються як творчий метод кожного автора. Не відкидаючи роль «творчого
начала», наголосимо на важливості містобудівної культури та «порядку в голові» для урбаніста,
коли він береться за вирішення складних задач просторової організації та розвитку урбанізова-
них систем.
Робота розпочинається з уточнення завдання. Це важливий етап, який дозволяє зрозуміти,
що маємо проектувати. Правильна та коректна постановка задачі обіцяє її успішне розв’язання.
Наступний етап передбачає проведення урбаністичної інвентаризації, виконання аналізу та оцін-
ки стану просторової ситуації. Ці етапи дають можливість відповісти на питання, Де проекту-
ємо, виявити особливості, дефекти та сильні сторони ситуації, в якій будемо проектувати і яку
змінюватимемо проектним втручанням. Це дуже важливо в умовах відмови від типового про-
ектування та застосування середовищного підходу в містобудівній діяльності. І такий підхід має
закладатися з перших проектних робіт студента, котрий повинен побувати в середовищі, уміти
його характеризувати й аналізувати, відчувати особливості просторової ситуації.
Наступні етапи включають вивчення світового та вітчизняного досвіду вирішення такого
типу завдань, а також рекомендації теорії. Отже, відповідаємо на питання, яК практика та тео-
рія рекомендують підходити до вирішення окреслених завдань. Визначені етапи слід трактувати
як підготовчі, а їх фахове виконання дозволить упорядкувати окремі думки, ідеї, пропозиції, які
разом з творчою уявою та досвідом урбаніста дають можливість сформулювати концептуальні
положення та підходи до розв’язку задачі — закласти основні ідеї, принципи та макропоказники
(запропонувати авторську концепцію).
Концептуальні положення можуть бути реалізовані різними шляхами. Розробка альтер-
нативних варіантів, що обумовлені певними концептуальними імперативами, є надзвичайно
відповідальним етапом урбаністичного проектування, адже альтернативність стає обов’язковою
умовою вирішення складних задач урбаністичного проектування. звідси випливає зміст наступ-
ного етапу — вибір кращого з варіантів на основі відповідно обґрунтованих критеріїв та методів
вибору. завершальний етап передбачає проектну реалізацію вибраного варіанта розв’язку по-
ставленої задачі. В сьогоднішніх умовах він має спрощений характер, оскільки з’явилися нові
технічні та технологічні можливості урбаністичного проектування. Власне, використання цих
можливостей дозволяє зекономити час на виконання технічної сторони проекту, зосередитись
на теоретичних обґрунтуваннях, приділити більше часу аналізу ситуацій та обґрунтуванню кон-

29