Page 31 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
ольованості розселення людей через різного роду прописки та 2. Габрель М. М. ефективність
обмеження — демографічні прогнози розвитку міст не просто урбанізованих систем суспільства:
не справджувались, а радикально відрізнялись. Відповідно, і зміст та параметри оцінки // соці-
весь розрахунок, як і методологія підходу, виявлялися неефек- ально- економічні дослідження в пе-
тивними. рехідний період: Щорічник наукових
У сьогоднішніх умовах радикальних та неконтрольова- праць ІРД НАН України. Львів, 1997.
них процесів у демографічній та міграційній сферах, зняття Вип.ІІ.
обмежень на вибір місця проживання тощо застосування ви-
користовуваного підходу викликає заперечення. Проте підхід,
який сформувався в зовсім інших соціально-економічних умо-
вах, зберігається й сьогодні. На це вказує практика оновлю-
ваних генпланів міст в Україні. її ідеологи ставлять вимогу
об’єктивізації демографічних прогнозів застосуванням склад-
ніших методик (не лише методу ретроспективи чи пересування
віку). Так, при оновленні генплану Львова (Містопроект, 2009)
Інститутом регіональних досліджень НАН України обґрунто-
вувались два вихідних параметри: економічні пріоритети та
демографічний прогноз. Проте, чи можемо ми сьогодні в умо-
вах різних форм господарювання визначити економічне май-
бутнє міста на перспективу 20 років, чи спроможні в умовах
динамічних соціально-демографічних процесів обґрунтувати
демографічний прогноз на цей період? Очевидно, що ні, тому
розробники обґрунтувань за основу взяли загальні висновки —
побажання, які полягають у створенні «багатого, красивого і
здорового міста», а прогноз приросту визначають як «вилку»
від і до залежно від шансів, які отримає місто в окреслений
період.
Не критикуючи такої роботи, поставимо собі запитан-
ня: що саме дають такі характеристики і чи можливо за ними
визначити майбутні просторові параметри, і чи потрібно нам
планувати ці показники? Показники економічних перспектив
та демографічного прогнозу були важливими для радянської
системи розвитку міст, коли під реалізацію певних проектів
виділялись державні кошти, а держава в цілому визначала і
контролювала просторову політику. На думку автора, сьогодні
увага має перенестись із визначення показників планування і
прогнозування на дослідження та аналіз існування проблем,
а також наявних ресурсів (потенціалу), їх вирішення. Тобто
планово-нормативний підхід має замінитись проблемно-ре-
сурсним. Адже в сьогоднішніх умовах зростання ролі регіо-
нальної політики та самоврядування держава при визначенні
перспектив міст і територій орієнтується на місцеві ресурси.

31