Page 87 - 4215

Електромагнітна порошкова муфта зображена на рис.
3.12 а. Обмотку збудження живлять постійним струмом.
Внутрішню порожнину заповнюють феромагнітним рідким
або порошкоподібним заповнювачем (частинки карбонільного
заліза 0.01 – 10 мм, завислі в маслі або порошкоподібне
залізо з графітом чи тальком ). Залізо становить приблизно 80
– 85 % за вагою від заповнювача. При проходженні струму
збудження феромагнітні частини в зазорі намагнічуються,
суміш збільшує твердість, збільшуючи момент тертя між
ведучим і веденим частинами муфти. Змінюючи струм
збудження, можна змінювати силу зчеплення в межах від
повного замикання муфти до плавного її розчеплення. При
цьому регулюється швидкість робочого механізму. Момент у
порошковій муфті залежить від сили струму збудження.
Механічна характеристика наведена на рис. 3.12 б. Момент
при незмінному струмі збудження практично не залежить від
частоти обертання. При зменшені струму збудження до
деякого значення синхронне обертання ведучої і веденої
частин муфти зберігаться, але при подальшому зменшенні
струму збудження частота обертання веденої частини різко
зменшується до нуля (рис. 3.12 в). Для одержання гальмівних
властивостей достатньо закріпити нерухомо одну частину
електромагнітної порошкової муфти, а другу зв’язати з валом,
який необхідно гальмувати. В момент гальмування
вмикається обмотка збудження, яка викликає затягування
феромагнітної суміші в робочий проміжок і появи
тангенціальної сили, гальмуючий ведучий вал. Енергія
гальмування виділяється в феромагнітній суміші і деталях, які
прилягають до робочого проміжку, які необхідно інтенсивно
охолоджувати. Порошкові муфти мають ряд переваг перед
муфтами ковзання: їх маса, розміри і махові моменти менші
при більш високому ККД. Основним недоліком є можливість
осідання феромагнітних частинок, періодична зміна
порошкоподібного заповнювача.

89