Page 95 - 4214

виконується локально і можливість використання моделі атмосферних умов,
що переважають над всією територією мережі, обмежена.

Існує різновид методу VRS — метод псевдо базової станції PRS
(Pseudo reference Station Method), у якому віртуальна базова станція

створюється на заданій віддалі (наприклад, 5 км) від поточного положення
рухливого супутникового приймача. Виправлення, створені з допомогою

методів VRS й PRS, відносяться до індивідуальних мережевих RTK

виправлень.

Для передачі попередньої інформації в центр управління й одержання

у відповідь індивідуально генерованих виправлень необхідна система

прямого і зворотного зв'язку між користувачем і центром управління. У

цьому випадку найбільш підходить стільниковий зв'язок, тому, що метод

VRS не працює, якщо мережеві виправлення передаються користувачам за

радіоканалом в режимі «радіомовлення».

В 2001 р. компанії Leica Geosystems й Geo++ запропонували нову

концепцію створення RTK виправлень, названу MAC (Master Auxiliary

Concept). Відповідно до цієї концепції сервер центра керування посилає

рухомому супутниковому приймачу потоки даних, які включають «сирі»

супутникові спостереження й координати базової станції мережі, названої

майстер станцією (master station), різниці значень виправлених після

розв’язку неоднозначності «сирих» спостережень і координат інших базових

станцій мережі, відносно даних майстер станції. Інші станції називають

допоміжними (auxiliary stations). Значення поправок обчислюються на

рухомому супутниковому приймачі, для чого він повинен мати відповідне

програмне забезпечення. Використовуючи це ПЗ, у рухомому приймачі

встановлюють значення виправлених після розв’язку неоднозначності

«сирих» супутникових спостережень для всіх базових станцій мережі й

визначаються точні координати свого місцезнаходження найкращим чином.

Дані посилають на рухомий супутниковий приймач в новому форматі

92