Page 129 - 4201
P. 129

Клімат. У ранньому палеозої набув розвитку теплий аридний клімат.
               Проте, на фоні цього відбувалася диференціація кліматичних зон. У кембрії
               аридна зона, положення якої фіксується розвитком гіпсів, кам'яної солі,
               доломітів і червоноколірних відкладів, витягується широкою смугою від Аравії
               та Ірану через Східний Сибір до Канади. З обох боків від неї знаходились зони
               гумідного клімату, показниками якого є кембрійські марганцеві і залізні руди,

               боксити. В ордовіку - силурі аридна зона тягнеться від Прибалтики до Східного
               Сибіру і через Північний зону у Канаду і США. З обох боків прилягали зони
               теплого вологого клімату (встановлені за рештками теплолюбних форм
               безхребетних).
                      Корисні       копалини.       З   відкладами       кембрію      пов'язані     родовища
               фосфоритів (Казахстан), кам'яної солі (Сибірська платформа), бокситів
               (Східний Сибір), залізних руд (Гірська Шорія), хромітів, руд міді, нікелю,
               кобальту      (Норвегія),      поліметалів      та    молібдену      (Східний      Сибір).     З
               ордовікськими         відкладами       пов’язані      родовища       нафти       і   газу     на
               Північноамериканській платформі. У силурійських комплексах знаходяться
               великі запаси кам'яної солі (Північноамериканська платформа), залізистих
               шамозит-гематитових руд (США), марганцю (КНР), рідкісних металів
               (Аппалачі, Східний Сибір), золота.


                                   11.4 Пізньопалеозойський етап історії Землі


                      Пізній      палеозой      складається       з    трьох      періодів:     девонського,
               кам'яновугільного і пермського. Загальна тривалість його становить 165 млн. р.
                       Органічний світ. Основна відмінність органічного світу пізнього
               палеозою від раннього полягає в тому, що його розвиток перемістився
               переважно на континент. Для нього характерна багата флора, з’являються
               сухопутні хребетні. У морях живуть амоноідеї, розвиваються чотирипроменеві
               корали, моховатки, фузулініди, замкові брахіоподи (спіріферіди, продуктиди,
               рінхонеліди). Проте у кінці пермі більшість палеозойських груп організмів
               вимирає. Щезають фузулініди, чотирипроменеві корали, табуляти, майже всі
               палеозойські брахіоподи, трилобіти, давні морські їжаки і морські лінії,
               більшість палеозойських риб і хребетних, також рослини (рис.11.4, 11.5, 11.6,
               11.7).
                      Структура земної кори. Основні структурні елементи - це давні
               платформи і геосинклінальні пояси, в будові яких відбуваються зміни, що
               викликані каледонським (ерійським) орогенезом. Тобто, перед початком
               пізнього палеозою ускладнюється структура геосинклінальних областей. В їх
               межах існують області байкальської складчастості. Великі площі займають
               каледоніди. На значних територіях зберігається геосинклінальний                         режим.
               Стратиграфія та літологічний склад                  порід пізньопалеозойського етапу
               приведені в таблиці 11.3.
                      Історія розвитку геосинклінальних складчастих областей
                      Атлантичний пояс. На початку пізнього палеозою на значній площі
               Атлантичного поясу існують каледоніди (Північноатлантична складчаста
               область) і геосинклінальна область (Мексикансько-Апалацька область). У

                                                                                                           132
   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134