Page 124 - 4201

Протерозойський етап. Протерозойський етап поділяється на ранній та
пізній. Вони мають різну геологічну історію і характеризуються різними
комплекси гірських порід.
Ранньопротерозойський етап (2,55-1,65 млрд. років) - це початковий
етап паралельної еволюції структур з платформним і геосинклінальним
ендогенними режимами розвитку. Склад атмосфери і води океанів раннього

протерозою мало відрізняється від пізньоархейського. Поряд з накопиченням
вулканогенних порід і туфолавових товщ, продовжується формування піщано-
глинистих і карбонатних порід, головним чином доломітів та залізо-
кременистих порід. Імовірно, що відклади протерозою формувалися в умовах
безмежних океанів. Ранньопротерозойські комплекси відкладів виповнюють
також давні платформи усіх материків разом з архейськими породами.
Виділяють два типи. Перший - метаморфізовані осадові і вулканічні комплекси,
що супроводжуються інтрузіями. Другий - одновікові осадово-вулканічні
товщі, які вкривають поверхню фундаменту. Утворюється давній
протоплатформний чохол. Ці породи метаморфізовані, інколи до амфіболітової
фації. Значні за площею ранньопротерозойські складчасті області, в складі
фундаменту давніх платформ, розташовані в межах Східноєвропейської
платформи (Балтійський щит), на південному заході Північно-африканської
платформи і Аравійському півострові. Вузькі системи і зони розташовані на
Канадському щиті, а окремий широкий пояс витягнутий у меридіональному
напрямку на Південноамериканській платформі.
Пізньопротерозойський етап (1,65-0,58 млрд. років) є часом виникнення
і розвитку всіх великих геосинклінальних поясів: Тихоокеанського,
Середземноморського, Атлантичного, Урало-Монгольського і Арктичного.
Наприкінці етапу склад атмосфери стає азотно-кисневим. Такий склад
зберігається до нашого часу. Почався процес збагачення морської води
сульфатами. Вода стає хлоридно-карбонатно-сульфатною. У складі осадових
порід великого значення набувають доломіти. В кінці етапу суттєву роль
відіграють органогенні вапняки.
На місці океанської кори, внаслідок процесу складкоутворення, виник
потужний гранітно-метаморфічний шар. Тобто, океанічна кора перетворилася в
земну кору материкового типу. У венді утворилися обширні прогини -
синеклізи. Пізньопротерозойські комплекси порід більш широко
розповсюджені у межах материків ніж ранньопротерозойські. Вони складають
всі складчасті пояси і присутні на всіх давніх платформах. У складчастих
поясах вони утворюють основу молодих платформ, розкриваючись в
серединних масивах і ядрах антикліноріїв у межах виступів фундаменту. На
давніх платформах вони входять до будови осадового чохла і представлені,
витриманими за складом і потужністю на великих площах, слабко
метаморфізованими піщано-глинистими і карбонатними товщами з
прошарками вулканічних утворень. Потужність верхньопротерозойських
комплексів на давніх платформах менша, ніж у складчастих областях. В
окремих западинах вона досягає декілька тисяч метрів.

127