Page 99 - 4200

(не могла б розмовляти і мислити).
У соціології досліджується людина соціальна - осо-
бистість, яка без суспільства не існує. Саме тому, мабуть, Е.
Дюркгейм вважав суспільство за Бога, бо воно творит
людину-особистість. Є ще термін «індивідуальність».
Логічним було б вважати, що ним треба позначити всі
особливі риси, притаманні окремому індивіду. Але в науці
склалося так, що ним позначають те особливе і специфічне,
що відрізняє одну людину від іншої, включно з її природними
і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і
набутими якостями. Це її неповторні, індивідуальні
особливості. Індивідуальність більше цікавить психологів та
філософів. Соціологів же цікавить не сама неповторність
конкретної людини, а її поведінка і місце у суспільному житті,
вплив на суспільні процеси.
Отже, соціальне, що є в людині і що робить її осо-
бистістю, є саме тим чинником, який відрізняє цю істоту від
тварини, піднімає її на вищий щабель у тваринному світі. Але
кожна людина має як соціальні, так і біологічні
характеристики. Людина - біосоціальна істота, і це завжди
ускладнювало процес вивчення и поведінки, ставило і ставить
безліч проблем, які не так вже й просто вирішити.
Перерахуємо деякі, основні проблеми соціології особистості.
1. Що є визначальним для особистості: її біологічні чи
соціальні чинники? Звідки у людини з'являються добрі і злі
якості? Одні стверджують, що людина отримує їх від
природи, інші - що на це впливає соціальне оточення.
Починаючи з XVII ст., думка про визначну роль соціального
чинника стає переважаючою. Теза, подана англійським
філософом Д. Локком, «людина формується у суспільстві»
панує у світі. Поступово з'являються все нові теорії, в яких все
більше місця відводиться соціальним чинникам. Це поступово
привело до абсолютизації ролі культури і суспільного у житті
людини і до нехтування біологічними складовими людського

99