Page 104 - 4200

різних верств населення, що ніяк не сприяє просуванню
суспільства вперед. До тих пір, доки такий розділ суспільства
не закінчиться перемогою однієї з сторін або консенсусом чи
компромісом між ними, не може бути стабільного життя у
суспільстві, не може відбуватися планомірний і поступовий
його прогресивний розвиток.
Існують дві моделі соціалізації індивідів: підкорення й
інтерес. Модель підкорення припускає нав'язування людині
тієї чи іншої діяльності, позбавляючи її вільного вибору. Як
правило, це відбувається в регламентованих суспільствах.
Найчіткіше це можна показати на прикладі рабовласницького
суспільства. Раб не має свободи вибору і змушений
виконувати ту роботу, яку захоче його господар. Дещо по-
дібне відбувалось у кріпацькій Росії, коли кріпаки не могли
навіть вільно одружитися, їх одружував господар за власним
бажанням.
Модель інтересу передбачає можливість кожному інди-
віду обирати собі ту діяльність, яку він сам забажає. Ця
модель притаманна демократичним суспільствам. Історичний
процес у суспільстві іде у напрямі від моделі підкорення до
моделі інтересу. На зорі існування суспільства, люди були
змушені виживати, тому вся їх основна діяльність полягала у
забезпеченні себе необхідними продуктами споживання.
Поступово певні верстви населення з ростом продуктивності
праці могли бути звільненими від таких обов'язків, за них це
робили інші, спочатку завдяки розподілу праці, а пізніше і
завдяки розподілу влади. Суспільство ділиться на дві верстви
населення: ті, що мають владу, і підвладні, залежні від
перших. Для останніх, а їх була більшість, і властива модель
підкорення.
У сучасному світі все менше залишається місця для
моделі підкорення, вільний вибір свого життєвого шляху все
більше стає надбанням членів сучасних суспільств з
демократичним устроєм. Але, навіть у демократичному

104