Page 100 - 4200

єства. Так, К. Маркс інтерпретував людську природу як
виключно продукт зовнішніх соціальних сил. Недарма у
критиці марксизму можна зустріти думку про те, що марксизм
- це соціологія без біології. Сьогодні, коли ми маємо великі
досягнення досліджень у генетиці, не можна відкидати або
надавати перевагу одному з цих чинників: обидва вони
важливі й обидва впливають на формування особистості. Але,
якщо природний чинник закладає потенційні можливості
індивіду, то соціальний, скориговуючи ці потенційні
можливості, вже формує остаточно ту чи іншу особистість.
Людина як біологічна істота генетично запрограмована, але в
її історичному розвитку відбувається взаємодія специфічних
людських генів з виникаючими культурними формами. Отже,
формування особистості з індивіду відбувається за допомогою
взаємодії цих обох чинників.
2. Що найадекватніше визначає особистість: раціо-
нальність чи ірраціональність? На це питання, знову ж таки,
немає одностайної відповіді, бо кожній особистості при-
таманні як раціональні, так і ірраціональні дії. І хоча примат
раціональності подекуди переважає, що можна відчути навіть
на русі релігій до їх раціональних форм, все ж таки для
ірраціональності ще залишається достатньо місця, і навряд чи
вона заміниться повною раціональністю. До цього, мабуть,
ніколи не дійде, бо вже так влаштована психологія людини.
Саме у психології людини завжди відведене певне місце для
ірраціональності (схильності до обрядовості, містики тощо),
без цього людина перетворилася б у певний автомат.
3. Що становить стрижень особистості: її індивідуаль-
ність чи набір соціальних норм і цінностей суспільства? Тут
теж важко відповісти однозначно: яскраві особистості
бувають у відсталих і у досить розвинених суспільствах.
Людина незалежно від соціального оточення може вбирати в
себе досягнення культури всього людства, а не тільки свого
суспільства. Але здебільшого саме це соціальне оточення

100