Page 152 - 4200

недоліки своєї організації, і це дозволяє виправляти їх і тим
самим вдосконалювати суспільство.
Новий етап розвитку концепції конфлікту починається у
50-х роках XX ст. У центрі конфлікту стоять ідеологічні та
психологічні механізми. З марксизмом у цій концепції
зберігається ще досить багато спільного, але є й суттєві
відміни. Головним чином вони полягають у запереченні нею
антагоністичних конфліктів, на яких саме наполягав К. Маркс.
Конфлікт із деструктивної сили перетворюється у
конструктивну. Оновлення і пожвавлення цієї концепції в
соціології відбулось завдяки поширенню такої течії як
структурний функціоналізм. Структурні функціоналісти
закликали до рівноваги у суспільстві, його стабільності і
злагоди між різними соціальними системами. Якраз ці по-
ложення і викликали протидіючу реакцію у прибічників
конфліктної концепції.
Відомі вчені Л. Козер та Р. Дарендорф запропонували
конфліктну модель, у якій конфліктними сторонами ви-
ступають різні політичні сили, класи, соціальні групи,
держави. Вони вважали, що у «відкритих» державах слід
давати вихід соціальним конфліктам. Це зберігає стабільність
суспільства, бо конфлікт відіграє роль, подібну запобіжному
клапану парової машини, який випускає зайву пару, щоб
паровий двигун не розірвало внутрішнім тиском. У той же
час, соціальні інститути повинні зберігати злагоду у
суспільстві. Конфлікт, на їх думку, є своєрідним індикатором
соціальних зрушень у суспільстві. Таким чином, «раціональна
регуляція» (як реакція на конфлікти) призводить до
«контрольованої еволюції». Конфлікти стають «стабі-
лізаторами суспільства» і виконують позитивну функцію.
У цілому конфліктна концепція має як своїх прибічників,
так і супротивників. Більшість соціологів вважають, що
конфлікт є необхідною формою відносин між людьми.
Конфлікт завжди наслідок соціальної нерівності, а соціальна

152